ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ КРОЮ ТА ОЗДОБЛЕННЯ ЖІНОЧИХ «ВОЛОСЬКИХ» СОРОЧОК НА ЗАКАРПАТТІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ ст.)

Анотація

У статті на базі наявної літератури проведено комплексний аналіз крою та оздоблення вишивкою, мережками традиційних жіночих «волоських» сорочок тересвянських і королевських долинян та великобичківських гуцулів кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Дані локально-територіальні осередки етнографічної групи долинян Закарпаття охоплюють окремі села Тячівського, Хустського та Виноградівського районів. Великобичківські гуцули проживають у Великому Бичкові, Лузі, Верхньому Водяному, Стримбі, Кобилецькій Поляні та в селах румунської частини Гуцульщини. Вони сформувались з мішаного долинянсько-гуцульського населення при вирішальному впливі гуцульських традицій. У статті детально описано процес крою жіночих сорочок досліджуваного регіону: стану сорочки, рукавів, квадратного вирізу горловини («пруслика»), передньої пілки, декоративні шви та загинки. Вишивкою оздоблювали вузенький ошийник, «пуслик», рукави, манжети. Свої особливості мав колорит вишивок жіночих «волоських» сорочок різних локальних осередків. Етноідентифікуючими ознаками жіночих «волоських» сорочок Закарпаття були прямокутний виріз горловини («на коцку», «пуслик»), морщення («морщенки») верхньої частини передньої, задньої пілок та верхньої частини рукавів. Морщенням утворювали фактурний дрібноузорний орнамент, що гармоніював з вишивкою. Кількість, якість та кольорова гама вишивки залежали від функціонального призначення сорочки, соціального стану та віку жінки. Долинянські «волоські» сорочки з-поміж гуцульських можна було розрізнити за оздобленням нагрудної частини вишивкою у вигляді стилізованої квітки із стеблами та листочками, чи хрестика, обрамленого стилізованим віночком. Жіночі «волоські» сорочки королевських долинян  мали ряд  відмінних рис з жіночими сорочками румунських міст Сату Маре, Баю Маре та їх околиць. Прямокутна вставка долинянських сорочок була прямокутною, а румунських – круглою.