Роль традиційних Церков у трансформаційний процесах переходу від тоталітарного до демократичного устрою в України (1989 – 2005 рр.)

Анотація

У статті проаналізовано участь Церков Київської традиції (до них відносимо УГКЦ, УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ) у процесах переходу українського суспільства від тоталітарного до демократичного устрою. У цьому періоді відбувся розпад Радянського Союзу, здобуття Україною незалежності та масштабна демократична Помаранчева революція. Безперечно, як і українські Церкви долучилися до цих подій, так і самі суспільно-політичні перипетії мали вплив на формування ідентичності та позиціонування багатьох християнських конфесій. Автор розглядає роль УГКЦ та УАПЦ у процесах національного піднесення та утвердження української державності кінця 80-х рр. XX ст. З огляду на те, релігійний чинник відіграв свою важливу роль у розпаді тоталітарної держави та утвердження Української державності. На початках незалежності перед суверенною Україною постає шлях геополітичного вибору, зрештою терези переважають на бік європейської інтеграції, яка поступово починає відігравати важливу роль у формуванні зовнішньої політики держави. Автор з’ясовує культурні та релігійні причини геополітичного вибору більшості українців. У статі одним із висновків є той факт, що українські Церкви безперечно потрапляють у поле геополітичного протистояння, одні з них обирають шлях підтримки євроінтеграційного процесу; інші ж навпаки наводять аргументи на користь проросійського вектору. Це цивілізаційне протистояння у суспільстві призвело до Помаранчевої революції. У міру інтеграції Церков у суспільне життя, можна спостерігати їхнє заангажування у події на Майдані 2004 р. Події Помаранчевої революції сприяли пожвавленню демократичних процесів в Україні. А здобутий церквами досвід участі у суспільно-політичних перипетіях допоміг покращити комунікацію між церквами, переосмислити свої взаємини із державою та формувати нові відносини із суспільством.