«ВІРА, ЩО ШУКАЄ РОЗУМІННЯ»: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ТА ПОЯВА ПЕРШИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ЄВРОПІ (ХІІ – ХІІІ СТ.)

Анотація

В анонсованій статті автор продовжує розгляд історії освіти та освіченості в Європі з часів античної Греції та Риму і до нині. Даною публікацією автор намагається привернути увагу до такої теми як Інтелектуальне відродження та поява Університетів у Європі в добу «високого» Середньовіччя (ХІІ – ХІІІ ст.). У статті зроблено спробу розкрити наступні питання: 1) висвітлити особливості Інтелектуального відродження ХІІ ст.; 2) розкрити значення Парижу в успадкуванні античної спадщини для Європи; 3) показати місце і роль Шартру та шартрського духа ученості в європейському інтелектуальному житті; 4) представити роль монастиря в Сіто та цистерціанців в інтелектуальному «бродінні» часу; 5) висвітлити учительську діяльність та наукові погляди П’єра Абеляра – першого європейського інтелектуала-професора без університетського диплому; 6) розкрити схоластичний метод пізнання Бога, світу і людини; 7) розповісти про появу ремісника-інтелектуала та його майстерню (цех); 8) описати заснування перших університетських корпорацій в Європі у ХІІ – ХІІІ ст. – Болонья, Париж, Оксфорд та інших містах; 9) розповісти про вищу школу філософії та права в Константинополі (Пандідактеріон); 10) описати стан освіти та освіченості на Русі у ХІІ – ХІІІ ст. Університет, що виник у ХІІ – ХІІІ ст. як цехова корпорація майстрів та їхніх учнів – «universitas magistrorum et scholarum» з власним правом і академічною свободою, мав право безперешкодного пересування професорів і студентів країнами Європи без кордонів («peregrinatio academica»), користувався безперешкодним правом на страйк за порушення своїх корпоративних прав і свобод включно із правом на вільний перехід на інше місце викладання та навчання (secesio), мав право «ubique docendi», згідно з яким випускник університету, удостоєний науковим званням доктора, міг читати лекції не лише у власному, а й у будь-якому іншому університеті, куди бажав перейти, а жив професор за рахунок грошової плати студентів за навчання та плати за дипломи про наукові ступені. Починаючи з ХІІ ст. освічені люди, особливо в містах, стають видимою ознакою середньовічної Західної Європи. Визначальна заслуга в цьому належала Інтелектуальному відродженню та Університетам.