ПРОТИСТОЯННЯ ВАЦЛАВА IV ІЗ СИГІЗМУНДОМ ЛЮКСЕМБУРГОМ (КІНЕЦЬ XIV – ПОЧАТОК XV СТ.)

Анотація

Кінець XIV та початок XV ст. стали для Чеського королівства та Священної Римської імперії часом глибоких випробувань, зумовлених не лише зовнішніми загрозами, а й гострою системною кризою всередині правлячої династії Люксембургів. 20 серпня 1400 р. четверо рейнських курфюрстів позбавили Вацлава IV Люксембурга німецького трону. Наступного дня вони обрали німецьким королем – Рупрехта III Пфальцського. У статті зосереджено увагу на подіях, що відбувалися в цей період у Чехії та мали також вплив на відносини між Вацлавом IV та німецькими князями. Можна стверджувати, що погіршення цих відносин, зрештою, відіграло важливу роль в усуненні Вацлава IV з німецького трону. Вирішальне ж значення при цьому мало переплетіння інтересів між представниками династії Люксембургів, опорою для яких служили землі Чеської Корони. У такий спосіб вони прагнули задовольнити власні владні амбіції. Суттєвий вплив на події, які розгорталися в цей неспокійний період (1396 – 1404 рр.) і були пов’язані з протистоянням між Вацлавом IV та його братом, угорським королем Сигізмундом, мала ситуація, що склалася в Європі внаслідок внутрішнього розколу Церкви й катастрофічної поразки хрестоносців у битві під Нікополем, яка змінила баланс сил на Балканах. Не останню роль відіграли також амбіції вищої чеської аристократії. Поки Вацлав IV намагався втримати контроль над державою, укладаючи союзи з фаворитами та вдаючись до дипломатичних маневрів у Європі, Сигізмунд, використовуючи слабкість брата й підтримку чеської Ліги панів, послідовно втілював стратегію перехоплення влади. Стаття присвячена системному аналізу форм і методів політичної боротьби між представниками династії Люксембургів – Вацлавом IV та Сигізмундом – у межах хронологічного зрізу 1396 – 1404 рр. Обрана тема мало вивчена і вимагає подальших досліджень.