ЗБІРНИК УКРАЇНСЬКОГО ВОЄННО-ІСТОРИЧНОГО ТОВАРИСТВА «ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ» ЯК МІСЦЕ ПАМ’ЯТІ

Анотація

Дослідження присвячене актуальній проблемі збирання та збереження свідчень учасників воєнних дій. У статті йдеться про зміст і сенс видання збірника матеріалів з української військової історії «За Державність» (1929 – 1939), ініційованого відродженим у 1925 р. в Каліші Українським воєнно історичним товариством (1920 – 1939). Для характеристики ролі та значення осередку, що гуртувався навколо ідеї міжвоєнного емігрантського воєнного часопису та подальшого її втілення, у розвідці було використано поняття «місце пам’яті», запроваджене в науковий обіг істориком П. Нора в 1980 х рр. Зроблено спробу застосування даного поняття як у широкому розумінні, тобто у трьох смислах – матеріальному, символічному й функціональному, так і вузькому, конкретному позначенні саме «місця» для збирання й збереження пам’яті та перетворення її в досвід. Представлено обґрунтування засновників видання щодо необхідності збереження національної пам’яті про боротьбу за українську державність та відповідне пояснення редакції щодо узагальнюючої назви 10 збірників, що містять понад 100 публікацій, здебільшого причетних до подій одного десятиліття (1914 – 1924 рр.). До редакторського поділу різноманітних матеріалів (спогади, нариси, рецензії тощо) запропоновано варіант їх найпростішої систематизації за назвами: про окремі події, бої, операції, походи, театри воєнних дій, шлях бойових підрозділів. Для ілюстрації проблематики публікацій наведено короткі біографічні довідки деяких авторів (Я. Водяного, М. Галина, Г. Порохівського, Ф. Сумневича, О. Шпилинського та інших). Як план на перспективу актуалізовано думки заступника голови товариства, лікаря і письменника Юрія Липи (1900 – 1944) автора двох десятків новел і статей про національно-визвольні змагання, які автор визначив як спробу дати наступному поколінню відповідь на питання «Що то було?» і «Як то сталося?».