ПИСАНКИ У ФОНДОВІЙ КОЛЕКЦІЇ ЗАКАРПАТСЬКОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ

Анотація

У статті йдеться про фондову збірку писанок Закарпатського музею народної архітектури та побуту, яка нараховує близько 400 од. зб. У збірці представлено багато різновидів технік декорування яєць: традиційні (воскова техніка розпису, натурально-листкова техніка, крашанки, дряпанки) та сучасні (бісероплетіння, розпис аніліновими та акварельними фарбами, квілінг, декупаж). Автором вказані роки надходження писанок до музейної колекції. У статті подано коротку історію виникнення та розвитку писанкарства в світі в цілому та Україні зокрема: появи перших писанок, особливості їх форм, розмірів, способів декорування, матеріалів, які при цьому використовувались. Основну увагу автор звертає на музейну збірку писанок. За роками надходження писанок до фондової колекції можна прослідкувати динаміку зацікавлення закладом саме цим видом декоративно-прикладного мистецтва, починаючи з 1968 р. і по сьогоднішній день. Всі писанки проаналізовані за техніками виконання. При цьому детально описано підбір матеріалів, технологія застосування різних технік декорування яйця, вибір орнаментики та колориту. Найбільш типовою технікою, на думку автора, є техніка воскового розпису. Серед найпоширеніших в музейній колекції виділяються також крашанки, дряпанки. Є в музейній збірці й авторські писанки, декоровані бісером, нитками, а також писанки, виготовлені сучасними техніками квілінгу та декупажу, оздоблені харчовими крупами. Окремо автор досліджує колорит писанок Закарпаття, що має свої локальні особливості. Одноколірні писанки були поширені в долинян, 2-3-колірні – у лемків та бойків, багатоколірні писанки – в гуцулів Закарпаття. В цілому писанки – це один із феноменів орнаментального мистецтва України. Вони виступають предметом звичаїв, обрядів та символізують найбільше християнське свято – Воскресіння Христове. Писанки й великодні яйця завжди були й залишаються надалі вагомою складовою народної культури не лише Закарпаття, а й України в цілому.