ВИКРИТТЯ А. ШЕПТИЦЬКИМ СУТНОСТІ НАЦИСТСЬКОЇ ПОЛІТИКИ В ЛИСТАХ ДО А. ГІТЛЕРА ТА ПАПИ ПІЯ ХІІ

Анотація

У статті розглянуто листи А. Шептицького до Папи Пія XII та А. Гітлера, в яких чітко окреслюється національно-патріотична й державницька позиція Галицького митрополита. Також акцентується на дипломатичних зусиллях А. Шептицького, для якого тимчасове обрання союзниками гітлерівців мало ситуативний характер. І коли політика Гітлера яскраво виявила свою справжню сутність, Галицький митрополит рішуче засудив нацизм. З метою вберегти українців від знущань німецької армії, 14 січня 1942 року А. Шептицький, М. Величківський, А. Лівицький, М. Омелянович-Павленко і А. Мельник написали до А. Гітлера звернення «Про подолання антиукраїнської політики окупаційних властей Німеччини щодо економічного і національно-культурного розвитку України». У посланні до Гітлера було засуджено усунення українських солдатів від активних воєнних дій, включення західноукраїнської території Галичини до Генерального Губернаторства і передача Одеси разом з прилеглими територіями під управлін­ня Румунії, що цілком суперечило ідеї об’єднання українських земель в одну країну й стало ще однією причиною розчарування в політиці Німеччини. Греко-католицькі єпископи висловили обурення тим, що в Центральній Україні патріотична преса піддавалася утискам, закривалися школи, право на приватну власність, за яке вперто і ціною вели­ких жертв боровся український народ, не було відновлено. А. Шептицький засуджував створення гітлерівцями колективних гос­подарств (подібно до більшовиків), їх прагнення зробити українського селянина ра­бом. Лист А. Шептицького та греко-католицьких єпископів до Гітлера був, мабуть, останньою спробою переконати фашистську владу в недоцільності зверхнього й жорстокого ставлення до українського народу. Злодіяння гітлерівців на окупованих українських землях Андрей Шептицький описав у листі до Папи Пія XII (лист від 29-31 серпня 1942 року), наголосивши на невиправданих сподіваннях українців Галичини, на їх розчаруванні політикою Гітлера. Після визволення з більшовицького ярма, громадяни почувалися вільними місяць-два, а далі німецький уряд встановив режим терору і корупції. А. Шептицький намагався пояснити Папі, що німецький режим є більш жорстоким, ніж більшовицький, майже диявольським, оскільки постійно відбуваються вбивства, крадіжки, грабунки, конфіскації, хабарництво. Оціночні міркування, висловлені А. Шептицьким у листі до Папи стосовно політики Гітлера, переконливо доводять, що Галицький митрополит ніколи не симпатизував нацистам, як про це часто писали радянські історики, а, навпаки, відстоював інтереси українців і прагнув вберегти їх від жорстокості німецької армії.