ЗАКАРПАТСЬКА ПРЕСА ПРО СТАВЛЕННЯ УРЯДОВЦІВ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ/КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ ТА КАРПАТСЬКОЇ СІЧІ ДО ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ (до 80-річчя проголошення незалежності Карпатської України)

Анотація

На основі публікацій в місцевій пресі аналізується становище закарпатських євреїв восени 1938 – навесні 1939 рр. у складі Чехословаччини та Угорщини. Мова йде про автономний край «Підкарпатська Русь», частково анексований Угорщиною, згодом перейменований в «Карпатську Україну». Увага акцентується на з’ясуванні питання щодо відсутності/наявності антисемітизму у високопосадовців Підкарпатської Русі/Карпатської України та Карпатської Січі, їхньому ставленні до єврейської національної меншини. Джерельна база статті представлена періодичними виданнями, що виходили на Закарпатті протягом 1938-1939 рр. (Українське слово, Свобода, Нова свобода, Наступ, Народна воля), а також спогадами учасників подій: українців, євреїв, іноземних спостерігачів. З’ясовано, що офіційно, на шпальтах «Українського слова», «Свободи» і «Нової свободи», які фінансувалися з празького бюджету, урядовці Підкарпатської Русі/Карпатської України не виступали з антисемітськими промовами, а часописи не мали права розміщувати ксенофобські матеріали або статті, які б порушували права національних меншин. Натомість неофіційно урядовці Карпатської України не надто лояльно ставилися до місцевих євреїв за їх таємну підтримку чехів, а в анексованих територіях Закарпаття навіть відкриту підтримку угорців, перевагу в соціально-економічному житті Закарпаття. На приховану позицію урядовців суттєво впливав нацистський антисемітизм та ксенофобська ідеологія ОУН, нелояльне ставлення до євреїв в сусідніх країнах (Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині). Враховуючи публікації в газеті «Наступ», спогади закарпатських євреїв про безчинства січовиків, відверту антисемітську позицію керівництва Карпатської Січі, можна припустити, що січовики справді були причетними до антиєврейських акцій в Карпатській Україні. Масовість і масштабність їхніх дій ще потребує з’ясування, але те, що такі заходи носили локальний та індивідуальний характер знаходить своє підтвердження в різних джерелах. У загальних висновках зазначається, що урядовці Карпатської України і Карпатської Січі по-різному ставилися до єврейської громади Закарпаття. Якщо перші публічно не висловлювали своїх антисемітських переконань і не чіпали євреїв (хоча таємно їх недолюблювали), оскільки в своїх діях були обмежені чехословацьким законодавством; то другі, – січовики-націоналісти (місцеві, біженці з Галичини, емігранти), навпаки, в силу своїх поглядів і незалежності від чехословацького уряду, не цуралися застосовувати фізичну силу по відношенню до євреїв.