УНІЙНІ ЗМАГАННЯ В МУКАЧІВСЬКІЙ ЄПАРХІЇ ПІД ВПЛИВОМ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ ЧАСІВ ІПАТІЯ ПОТІЯ ТА ЙОСИФА ВЕЛЯМИНА РУТСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.24144/2523-4498.1(40).2019.170525Ключові слова:
Мукачівська єпархія, Київська митрополія, Ужгородська унія, Йосиф Велямин Рутський, Василіянський Чин св. Йосафата, Реформація, Контрреформація, Католицька Реформація.Анотація
У статті досліджено значну роль Київської унійної митрополії на чолі з Іпатієм Потієм та Йосифом Велямином Рутським у процесах становлення унійної ідеї в Мукачівській єпархії першої половини XVII ст. Увагу сфокусовано на аналізі джерельної інформації про обізнаність мукачівських єпископів Сергія (1600 – бл. 1619), Петронія (1623–1627), Івана Григоровича (1627–1633) та Василія Тарасовича (1633–1651) з розвитком унійної справи в Київській митрополії. Зокрема, на основі джерел у розвідці вивчено повідомлення про свячення владики Сергія на Русі, яке міг здійснити сам митрополит Іпатій Потій. Дослідник веде мову про унійні ініціативи перемиського єпископа Атанасія Крупецького у Краснобрідському монастирі на запрошення графа Юрія ІІІ Друґета в період єпископського служіння Сергія, а також про відносини місії єзуїтів з цим же мукачівським ієрархом. Розглянуто твердження істориків Церкви про перебування владики Петронія на вигнанні у Київській митрополії та прийняття ним унії з римським Апостольським престолом. У розвідці експліковано документальні звістки про навчання владики Івана Григоровича у Володимирі-Волинському та Замості, витлумачено зміст і спрямування його подальших контактів із митрополитом Велямином Рутським. Окрему увагу присвячено питанню галицького походження і тісних зв’язків з Галичиною владики Василія Тарасовича, що першим з мукачівських єпископів публічно прийняв унію, а також встановленню причин його переслідування з боку володаря Мукачівської домінії – трансильванського князя протестанта Юрія ІІ Ракоці. До досліження описаних процесів і подій автор підходить з точки зору, що вони розгорталися в рамках доби Контрреформації (Католицької Реформації), за якої в Мукачівській єпархії в нових умовах зійшлися (контр)реформаційні зусилля реформатів-кальвіністів, Римської Церкви та Київської унійної митрополії – остання набула динамізму саме завдяки реформам Йосифа Велямина Рутського.
Посилання
Baran A., 1960. Metropolia Kioviensis et eparchia Mukačoviensis, Analecta OSBM, серія 2, секція 1, т. 10, Romae, 111 с.
Basilovits J., 1799. Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits olim ducis de Munkacs, pro religiosis ruthenis ordinis sancti Basilii Magni, in monte Csernek ad Munkacs, anno MCCCLX. factae, ч. 1–3, Cassoviae, 104+208+140 с.
Frick D. A., 1995. Meletij Smotryc’kyj, Harvard, 395 с.
Gradoš J., 2016. Užhorodska únia z 24. Apríla 1646 vo svelte jej dokumentu, Theologos, teologická revue. №2, Prešov, с. 229–241.
Haluščynskyj T., Welykyj A., 1956. Epistolae Josephi Velamin Rutskyj Metropolitae Kioviensis Catholici (1613–1637), т. 1: 1600–1640, Analecta OSBM, серія 2, секція 3, Romae, 410 с.
Hodinka A., 1911. A Munkácsi gör. szert. püspökség okmánytára, т. 1: 1458–1715, Ungvár, 668 с.
Lacko M., 1976. The Union of Užhorod, Cleveland – Rome, 190 с.
Lehoczky T., 1904. A beregmegyei görögszertartásu katholikus lelkészséget története a XIX. század végéig, Munkács, 472 с.
Litteræ Societatis Iesu annorum duorum, 1613, et 1614, ad patres, et fratres eiusdem Societatis, 1619, Lugduni, 789 p.
Magocsy P. R, 2015. With Their Backs to the Mountains. Budapest, 511 с.
Niesiecki K., 1841. Herbarz polski, т. 8, Lipsk, 652 с.
Rath I., 1936. Eparchie munkáčská od r. 1498 do nastoupení Tarasovičova r. 1634, Praha, 61 s.
Welykyj A., 1972. Litterae episcoporum historiam Ukrainae illustrantes (1600–1900), т. 1: 1600–1640, Analecta OSBM, серія 2, секція 3, Romae, 333 с.
Zubko P., 2016. O dokumente Užhorodskej únie z 24. Apríla 1646, Slavica slovaca, №1, Bratislava, с. 3–9.
Ашкинази З., 1926. Правосланое движеніе въ Подкарпатской Руси, Ужгородъ, 40 с.
Блажейовський Д., 1995. Берестейська ре-унія та українська історична доля і недоля, т. 1, Львів, 646 с.
Блажейовський Д., 1996. Ієрархія Київської Церкви (861–1996), Львів, 567 с.
Власовський І., 1990. Нарис історії Української Православної Церкви, т. 2, Нью Йорк – Київ – Бавн Брук, 397 c.
Ґудзяк Б., 2000. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії, Львів, 426 с.
ДАЗО, ф. 64, оп. 5, спр. 16, 27 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 1, спр. 272, 1 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 52, 4 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 61, 4 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 69, 2 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 70, 2 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 71, 2 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 72, 2 арк.
ДАЗО, ф. 151, оп. 25, спр. 73, 18 арк.
Джуджар Ю., 1986. Католицька Церква візантійсько-слов’янського обряду в Югославії, Analecta OSBM, серія 2, секція 1, т. 44, Рим, 200 с.
Дулишковичъ І., 1875. Историческія черты Угро-Русскихъ, ч. 2, Унгваръ, 140 с.
Кинах Г., 1924. Велямина Рутського Правила для монахів Ч. св. Василія В., Analecta OSBM, т. 1, Жовква, с. 56–72.
Лацко М., 2015. Ужгородська унія (1646), Вільгельм де Фріс. Рим і Патріярхати Сходу, Львів, c. 119–174.
Лучкай М., 1999. Історія карпатських русинів, т. 2, Ужгород, 388 с.
Мицик Ю., 2001. З епістолярної спадщини київського митрополита Йосифа (Рутського), Ковчег: Науковий збірник з церковної історії, ч. 3, Львів, с. 463–469.
Пап С., 2002. Історія Закарпаття, т. 2, Івано-Франківськ, 448 с.
Пекар А., 1971. Василіяни – носії унійних ідей на Закарпатті, Analecta OSBM, серія 2, секція 2, т. 7 (13), Рим, с. 272–282.
Пекар А., 1967. Нариси історії Церкви Закарпаття, т. 1, Analecta OSBM, серія 2, секція 1, т. 22, Рим, 241 с.
Пекар А., 1997. Нариси історії Церкви Закарпаття, т. 2, Analecta OSBM, серія 2, секція 1, т. 50, Рим – Львів, 492 с.
Пекар А., 2014. Нариси історії Церкви Закарпаття, т. 3, Ужгород, 224 с.
Пекар А., 1996. Ужгородська унія та її творці (1646–1996), Analecta OSBM, серія 2, секція 2, т. 15, Рим, с. 247–300.
Перфецький Е., 1917. Угорська Русь-Україна в першій половині XVII-го столїття, Україна: науковий трьохмісячник українознавства, №3–4, Київ, с. 19–42.
Петрушевичъ А., 1874. Сводная галицко-русская лѣтопись съ 1600 по 1700 годъ, Литературный сборникъ издаваемый Галицко-русскою Матицею 1872 и 1873, Львовъ, 700 с.
Підручний П., 2018. Історичний нарис законодавства Василіянського Чину св. Йосафата (1617–2018), Analecta OSBM, серія 2, секція 1, т. 57, Рим – Львів, 392 с.
Підручний П., П’єтночко Б., 2017. Василіянські генеральні капітули від 1617 по 1636 рік, Analecta OSBM, серія 2, секція 1, т. 55, Рим – Львів, 510 с.
Пронин В., 2009. История Православной Церкви на Закарпатье, Ужгород, 527 с.
Саверчанка І., 1994. Апостал яднання і веры, Мінск, 67 с.
Сліпий Й., 1996. Історія Вселенської Церкви на Україні, т. 4, ч. 1, Твори патріярха і кардинала Йосифа, т. 18, Рим, 520 с.
Суттнер Е. К., 2000. Значення Замойського (1720) та Віденського (1773) синодів для уніатів Речі Посполитої та Габсбурзької монархії, Ковчег: Науковий збірник із церковної історії, ч. 2, Львів, с. 99–114 с.
Тимошенко Л., 2007. Берестейські церковні собори у жовтні 1596 р.: підготовка, склад учасників та провідники, Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVIII ст.), №7, Київ, с. 141–166.
Фенич В., 2014. Галичина і Мукачівська єпархія (до 1771 р.), Тисячоліття – Millenia: Науковий щорічник, №1, Ужгород, с. 89–103.
ЦДІАЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 1770, 124 арк.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Це журнал із відкритим доступом, що означає, що весь вміст є у вільному доступі користувачеві або його установі безкоштовно. Користувачам дозволяється читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати або посилатись на повні тексти статей, або використовувати їх у будь-яких інших законних цілях, не вимагаючи попереднього дозволу видавця чи автора. Це відповідає визначенню BOAI щодо відкритого доступу.
