РАДІОМОВЛЕННЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ ЗАКАРПАТТЯ 1945-1991 РОКІВ

Анотація

У статті на основі архівних джерел висвітлено організаційні засади формування радіомовлення Закарпаття 1945-1991 рр., проаналізовано особливості роботи редакцій, розкрито основні аспекти розвитку інформаційного простору регіону. У ході дослідження використано  загальнонаукові (системного аналізу, аналогії і моделювання), історичні (історико-порівняльний, хронологічний, порівняльний) методи досліджень, також метод контент-аналізу і статистичної обробки інформації. Стаття базується на принципах історизму та об’єктивності. На Закарпатті у 1945-1991 рр. радіо повністю було поставлено на службу державі й комуністичній партії. Усі редакції, всі програми радіомовлення, починаючи від інформаційних – і до художніх чи рекламних, формувалися з метою пропаганди радянської ідеології, відповідно до завдань та цілей внутрішньої і зовнішньої політики. Протягом радянського періоду радіо працювало в умовах відсутності конкурентного інформаційного середовища. Єдиним власником радіомовлення та інформаційного простору загалом була держава, яка задля утвердження і зміцнення політичного режиму, здійснювала тотальний контроль за всіма сторонами суспільного життя, в тому числі й інформаційними потоками. Державна монополія у інформаційному просторі не стимулювала керівництво радіостанції до освоєння нових технологій, розширення аудиторних сегментів, утримання уваги аудиторії. Жанровий діапазон програм закарпатського радіо загалом був однотипним і шаблонним, проте поступово відбувалась еволюція від заміток і репортажів – до радіооглядів, нарисів, круглих столів. За змістовим наповненням аудіоконтент чітко диференціювався на дві групи: перша – інформаційна, друга – розважальна. Комунікаційна стратегія радіомовлення передбачала слабкий зв'язок зі слухачами, який здійснювався лише через листування і т.зв. слухацькі конференції. Загалом, історія еволюції радіомовлення на Закарпатті є невід’ємною складовою частиною соціально-історичної моделі розвитку України, детермінованою соціально-економічними, політичними, етнічними і географічними чинниками. У статті обґрунтовано, що специфіка радіомовлення має історичний характер, його мета полягає не тільки в оперативному донесенні об’єктивної інформації до слухача, а в побудові певної інформаційної реальності з метою управління суспільством.