«ДОСІ НЕ БУЛО ТАК, ЩОБ НА ЗБОРИ ПРИЙШЛИ ВСІ…»: МАЙСТЕР І РЕМІСНИЧИЙ ЦЕХ ЗА ДОБИ РАННЬОГО РЕНЕСАНСУ (на матеріалі статуту цеху малярів С’єни 1356 року)

Автор(и)

  • Maria Kushnarova кандидат філософських наук, науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, м. Київ, Ukraine https://orcid.org/0000-0003-3361-8838

DOI:

https://doi.org/10.24144/2523-4498.1(42).2020.202240

Ключові слова:

ремесло, цех, статут, місто, С’єна, художник, Ренесанс, Італія.

Анотація

Основний зміст дослідження становить аналіз тексту статуту цеху малярів С’єни, укладеного у 1356 році. У статті подано стислу довідку про історію введення документу до наукового обігу. Історія створення документу розглядається автором в контексті політичної історії С’єни XIV ст.. Автор висуває припущення, що формально статут було укладено для того, щоб уможливити участь членів цеху у виборах та управлінні містом. Найбільшою є група статей, котрі регулюють організаційні питання діяльності цеху, різні її сторони та статус керівників цеху, зокрема, визначено платню, яка призначалася керівникам цеху, обов’язки керівників цеху та його членів. Аналіз статей, котрі регулюють накладання штрафів на членів цеху, дозволяє зробити висновок про те, що цех художників С’єни не виконував функції розробника та регулятора стандартів суто ремісничої та комерційної діяльності. Статут регулював насамперед відносини між майстрами, у той чи інший спосіб пов’язані з виробництвом, точніше, з професійною діяльністю. З огляду на це цех постає саме як колегія фахівців, яка була зацікавлена у тому, щоби кожний член цеху міг займатися своєю справою без загрози збитків чи перешкоджань з боку інших членів цеху, а також щоб реноме колегії було незаплямованим, оскільки це реноме, зворотнім чином, генерувало репутацію кожного члена цеху. Автор приходить до висновку, що с’єнський цех малярів виконував функції своєрідної референтної нормативної групи, яка досить чітко визначала права та обов’язки своїх членів, встановлюючи етичні правила та норми, яких вони мали дотримуватися у професійному житті та пов’язаному з ним спілкуванні. Італійський ремісничий цех постає насамперед засобом, що уможливлював самоідентифікацію майстра, у такий спосіб великою мірою визначаючи його місце в системі тогочасних соціальних зв’язків.

Посилання

Venecianskij ceh v XIII – XV vv. [Venetian guild in the 13th-15th centuries], 1971. Uch. posobie. Ch.1. Gor'kij: Gor'kovskij gos. un-t, 24 s. (in Russian).

Golovin, V. P., 2000. Ceny na proizvedenija iskusstva v Italii i blagosostojanie hudozhnikov. Ital'janskij sbornik. Sb. nauch. Trudov, vyp. 2, Moskva: NII Ros. ak. hud-v, s. 59–68. (in Russian).

Gnatenko, P. I., Pavlenko, V. N., 1999, Identichnost': Filosofskij i psihologicheskij analiz [Identity. Philosophical and psychological analysis], Kiev, 466 s. (in Russian).

Skvorcov, A. A., 2015. Jetika [Ethics], Moskva: Jurajt, 2015. 322 s. (in Russian).

Stoklickaja-Tereshkovich, V. V., 1960. Osnovnye problemy istorii srednevekovogo goroda X – XV vv. [Central issues in the history of mediaeval town 10th-15th centuries], Moskva: Izd-vo soc-jek. lit-ry, 350 s. (in Russian).

Haritonovich, D. Je., 1999. Remeslo. Cehi i mif [Handicraft. Guilds and myth], Gorod v srednevekovoj civilizacii Zapadnoj Evropy, t. 2, Zhizn' goroda i dejatel'nost' gorozhan, Moskva: Nauka, s. 118-124. (in Russian).

Balestracci, D., 1975 – 76, «Li lavoranti non cognosciuti». Il salariato in una città medievale (Siena 1340 – 1344), Bulletino senese di storia patria, 82–83, pp. 67–157. (in Italian).

Barlucchi, A., 2013. Gli statuti delle arti e la normativa sul mondo del lavoro nella Toscana dei Comuni: sguardo panoramico e prospettive di ricerca, Archivio Storico Italiano, vol. 171, № 3 (637), luglio-settembre 2013, p. 509–541. (in Italian).

Baxandall, M., Painting and Experience in Fifteenth Century Italy, Oxford Unversity Press, 1972, 165 p. (in English).

Bowsky, W. M., 1981. A Medieval Italian Commune: Siena Under the Nine, 1287 – 1355, Univ. of Calif. Press, 1981, 327 p. (in English).

Burke, P., The Italian Renaissance. Culture and Society in Italy, Princeton Univ. Press, 1994, 287 p. (in English).

Carteggio unedito d’artisti dei secoli XIV, XV, XVI, 1840. Pubblicato ed illustrato con documenti pure inediti dal dott. Giovanni Gaye, т. II. Firenze: Molini. (in Italian).

Della Valle, Guglielmo., 1782. Lettere sanesi sopra le belle arti. 3 T. Venezia, Pasquale, 1782, т. I, 292 p. (in Italian).

Dìaz, P. C., 2001, Monasteries in the peripheral area. Topographies of Power in the Early Middle Ages. Ed. by M.B. de Jong, F.Theuws, C. van Rhijn. BRILL, pp. 329–359. (in English).

Documenti per la storia dell'arte senese, raccolti ed illustrati dal dott. Gaetano Milanesi, 1854. T. I, Secoli XIII e XIV, Siena: O. Porri, 392 p. (in Italian).

Documenti per la storia dei rivolgimenti politici del commune di Siena dal 1354 al 1369, da Giuliano Luchaire, Lyon-Paris, 1906, 272 p. (in Italian).

Goldthwaite, R. A., 1982. The Building of Renaissance Florence, John Hopkins University Press, 459 p. (in English).

Kleiner, F. S., 2009. Garder’s art through the ages: A Global history. Cengage Learning EMEA, 1088 p. (in English).

Maginnis, H. B. J., 2003. The World of the Early Sienese Painter, Pennsylvania State University Press, 440 p. (in English).

Nicholas, D. M., 2014. The Growth of the Medieval City: From Antiquity to the Early Fourteenth Century, Routledge, 432 p. (in English).

Ross, L., 2003, Artists of the Middle Ages. Greenwood Publishing Group, 182 p. (in English).

Statuti senesi scritti in volgare ne' secoli XIII e XIV, 1863. Per cura di F.‑L. Polidori, Bologna, Romagnoli, V. I-II. (in Italian).

Wainwright, V., 1987. The testing of a popular Sienese regime: The «Riformatori» and the insurrections of 1371, I Tatti Studies in the Italian Renaissance, vol. 2, pp. 107–170. (in English).

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Всесвітня історія