ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В УГОРЩИНІ В 1956 – 1989 рр.

Анотація

Метою статті є характеристика державно-церковних відносин в Угорській Народній Республіці у період правління Яноша Кадара (1956 – 1989 рр.). На основі аналізу угорської історіографії прагнемо показати, що підґрунтям успішної політики угорської влади після революційних подій 1956 р. було покращення життєвого рівня населення, досягнення суспільної злагоди та велика терпимість і гнучкість в релігійній сфері. Саме у цей час в країні були врегульовані відносини з «історичними» церквами – католицькою та протестантськими (реформатська і лютеранська). Наголошується, що впродовж 50-х років ХХ ст. владі вдалося перетворити частину кліру в слухняне знаряддя здійснення своєї внутрішньої та зовнішньої політики. Нескореним залишався примас угорської католицької церкви Й. Міндсенті (József Mindszenty), який виступав проти чинного політичного режиму в країні. У статті відзначено, що представники різних конфесій не брали надто активної участі у революційних подіях 1956 р., однак підтримали своїх співвітчизників. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що успішною була церковна політика Угорщини у 1960-х роках, оскільки католицька та протестантські церкви, примирившись з умовами релігійної свободи, наданої Угорською соціалістичною робітничою партією, допомагали державі проводити політику народного фронту в боротьбі за соціалізм. Відзначено, що на окрему увагу заслуговують відносини угорської влади з Ватиканом, які завершилися підписанням угод у 60–70-х роках ХХ ст. та візитом Яноша Кадара до папи Павла VІ у 1977 р. Янош Кадар став першим комуністичним лідером, який перетнув поріг Ватикану. У 1980-х роках вплив держави на церковне життя послабився, а в результаті суспільно-політичних змін наприкінці 80-х років церква в Угорщині здобула повну свободу.