КОЗАЦЬКЕ ЛІТОПИСАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ ТА В ПРАЦЯХ ЗАКОРДОННИХ ДОСЛІДНИКІВ

Анотація

У даній статті розглядається проблема козацького літописання ХVІІ – ХVІІІ ст. в працях зарубіжної історіографії. Метою статті є аналіз вивчення найвизначніших пам`яток історіописання доби Гетьманщини у роботах вчених української діаспори та закордонних дослідників ХХ ст. У статті розкриваються теми пріоритетних сюжетів дослідження козацьких літописів зарубіжними фахівцями. Виділяються і описуються характерні особливості студій про літописи Самовидця, Г. Граб`янки та С. Величка. Значна увага приділяється вченим українського походження, які опинися в політичній еміграції, проаналізовано специфіку їх наукових досліджень з теми української ранньомодерної історіографії. У статті порівняно особливості вивчення теми козацьких літописів вітчизняними фахівцями та закордонними істориками ХХ ст. На основі вивчення наукового доробку іноземних дослідників встановлено, що їх основні наукові інтереси часто зосереджувались на проблемах, які у вітчизняній історичній науці не могли бути достатньо висвітленими. Основний зміст дослідження становить аналіз закордонними дослідниками важливих питань художньої стилістики козацьких літописів, історичних та політичних поглядів військових канцеляристів, умов в яких виник феномен козацького історіописання та впливу цих пам`яток на формування української історичної свідомості та ідентичності. Узагальнюється практичний досвід закордонних та діаспорних вчених у дослідження української історіографії ХVІІ – ХVІІІ ст. Стаття підводить деякі підсумки вивчення іноземною історіографією літератури канцеляристів. У даній статті зроблена спроба розкрити важливі сюжети дослідження козацьких літописів, які не втрачають своєї актуальності і донині. Обґрунтовується думка про те що, деякі висновки закордонних істориків щодо літописів Самовидця, Граб`янки та Величка є хрестоматійними та сприяють новим розвідкам з теми української історіографії ранньомодерної доби.