ЯНОШ X ДРУГЕТ: ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ ТА МЕЦЕНАТ (1611 – 1645)

Автор(и)

  • Laslov Zubanych кандидат історичних наук, доцент кафедри, завідувач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород http://orcid.org/0000-0002-3351-0512

DOI:

https://doi.org/10.24144/2523-4498.2(43).2020.217371

Ключові слова:

Ужанський комітат, феішпан, Янош Другет, Північно-Східна Угорщина, король Фердинанд ІІ, князь Дьєрдь І Ракоці, Трансільванія, Унгвар, Єсенев.

Анотація

У статті висвітлюються невідомі аспекти життя і політичної діяльності представника аристократії Північно-Східної Угорщини, відомого військового і державного діяча – графа Яноша Другета. Без ретельного вивчення історії родини Другетів історія земель Земплінського та Ужанського комітатів не є повною, але на сьогодні все ж в український історичній науці бракує монографії, яка б дала повний науковий аналіз діяльності членів цієї родини. За підтримки Габсбургів (королів Угорщини) Другети неодноразово виступали в якості претендентів на княжий престол Трансільванії. Почасти це є і причиною «негативного» сприйняття Другетів в угорській історіографії, яка розглядала Трансільванію (та її правителів – Іштвана Бочкаї, Габора Бетлента і Дьєрдя І Ракоці) як поборників угорської незалежності і релігійної свободи. Це також причина того, що персонажі угорської аристократії по інший бік «барикад», включаючи головного героя статті – Яноша Другета, зазвичай зображувалися у «похмурих тонах». Не дивлячись на це, Янош Другет «побудував» виняткову кар'єру: став наджупаном (феішпаном) двох комітатів, займав пост головного королівського судді, головнокомандувача королівських військ, отримав графський титул, який згодом передав у спадок своїй родині, та переселив єзуїтську гімназію в м. Ужгород. На жаль, його найвидатніша справа була завершена лише після його смерті – 24 квітня 1646 р., коли у церкві родинного замку була проголошена Ужгородська унія. Метою статті є спроба реабілітації доброго імені Яноша Другета. Основне завдання цієї статті – на підставі доступних джерел дати всебічний аналіз кар’єрного зростання Яноша Другета, простежити його політичну та суспільну роль.

Посилання

évi XLIV. törvénycikk. Homonnai gróf Drugeth Jánosnak, a néhai Széchy György részéről elfoglalt és ennek az özvegye és utódai kezén tartott Barkó és Terebes várak visszaadásáról, Zemplén mezővárossal együtt [Оnline]. Доступно:https://net.jogtar.hu/ezer-ev-torveny?docid=62500044.TV&searchUrl=/ezer-evtorvenyei%3Fpagenum%3D18. (останній візит 27.11.2020)

Batthyany missilisek, Magyar Nemzeti Levéltár Országos Levéltára. [Оnline]. Доступно: https://adatbazisokonline.hu/adatbazis/batthyany-missilisek. (останній візит 27.11.2020)

Borbély, Zoltán, 2015. A Homonnai Drugethek Felső-Magyarországon a 17. század első évtizedeiben. PhD-értekezés, Eger,255 p. [Оnline]. Доступно: http://disszertacio.uni-eszterhazy.hu/2/1/Borbely_Zoltan_disszertacio.PDF). (останній візит 27.11.2020).

Csízi, István, 2014. Észrevételek a magyar főnemesi címek XVI-XVII. századi történetéhez, Fons (Forráskutatás és Történeti Segédtudományok), 21. 38–41, 45–46 old.

Fallenbüchl, Zoltán, 1988. Magyarország főméltóságai, Budapest: Maecenas Kiadó, 159 old.

Gálocsy, Zoltán, 2000. Ung vármegye főispánjai és tisztviselői a légrégibb kortól 1867-ig., Budapest-Beregszász: Hatodik Síp-Mandátum Kiadó, 95 old.

Illésy, János Dr.,1891. Nova Transylvanica. Talio, Magyar Könyvszemle, (16. évfolyam, 1–4. szám), 220–231 old.

Koltai, András, 2002. Egy magyar főrend pályafutása a császári udvarban. Batthyány Ádám (Bécs, 1630–1659), Korall, december, 55–78 old.

Koltai, András, 2001. Komédia és diskurzus: Batthyány Ádám följegyzései a császári udvarról, 1635–1641, Levéltári Közlemények, 72, 1-2, 77–94 pp.

L.,1913, Gúnyvers Lorántffy Zsuzsánnáról, Századok, 56–57 old.

Ludiková, Zuzana, 2002. A nagyszombati székesegyház késő reneszánsz és barokk síremlékei. [Late Renaissance and Baroque Sepulchral Monuments in the Nagyszombat (Trnava) Cathedral], Művészettörténeti Értesítő, 51, 85–106 old.

Mészáros, Károly, 1861. Ungvár története, a legrégibb időktől maig, Pest: Ráth Mór Könyvkereskedése, 114 old.

Monumenta Hungariae Historica 1. Diplomataria. 24.: A két Rákóczi György fejedelem családi levelezése. (szerk. Szilágyi Sándor), 1875, Budapest, 1644 old.

Nagy, Iván, 1858. Magyarország családai czímerekkel és nemzedékrendi táblákkal. III. kötet (С–D), Pest: kiadja Ráth Mór, 420 old.

Pálffy, Géza, 2004. Koronázási lakomák a 15–17. századi Magyarországon. Az önálló magyar királyi udvar asztali ceremóniarendjének kora újkori továbbéléséről és és a politikai elit hatalmi reprezentációjáról, Századok, 1544 old.

Réz, László, 1899. A Drugethek és Homonna reformációja, Sátoraljaújhely: Zemplén Könyvnyomtató Intézet, 158 old.

Rupp, Jakab, 1868. Adalékok az egyházi kincsek történetéhez., Archeológiai Közlemények. A hazai műemlékek ismeretének előmozdítására, 7. kötet, 1. sz., 657 old.

Szalárdi, János,1980. Siralmas magyar krónika, Budapest: Magyar Heliokon Kiadó, 863 old.

Széchy, Károly, 1896 – 1902. Gróf Zrínyi Miklós (1620–1664). Magyar történelmi életrajzok. I–V. Kötet, Budapest: Magyar Történelmi Társulat. [Оnline]. Доступно: https://mek.oszk.hu/05800/05842/html/ (останній візит 27.11.2020).

Szirmai, Antonius, 1804. Notitia historica comitatvs Zempléniensis, Budae, 371 old.

Zubánics, László, 2016. Vitézi végek dicsérete. A nemesség szerepe a XVI–XVIII. századi Északkelet-Magyarország társadalmi fejlődésében. Ungvár-Budapest: Intermix Kiadó, 292 old.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Всесвітня історія