ГАЛИЦЬКА МИТРОПОЛІЯ І МУКАЧІВСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЄПАРХІЯ: СКЛАДНІ СТОСУНКИ В УМОВАХ ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ (1939 – 1944 РР.)

Анотація

В статті висвітлено взаємини між двома греко-католицькими церковними провінціями: Галицькою митрополією та Мукачівською єпархією в умовах окупаційних режимів. В цей непростий період в історії обох церковних інституцій співпраця між ними була практично унеможливлена, позаяк Галицька митрополія вже була під радянським режимом, а Мукачівська єпархія потрапила до складу Угорщини. Галицький митрополит Андрей Шептицький був змушений боротися з нападами на Греко-католицьку церкву з боку «совєтів», а мукачівський єпископ Олександр Стойка після отримання МГКЄ в 1937 році статусу «свого права» («Ecclesia sui juris») був націлений на повну автономію єпархії. Окрему увагу автор приділяє інциденту з арештом ченців з ордену ЧСВВ угорською владою, описується процес їх звільнення, в якому брали активну участь єпископи Олександр Стойка та Міклош Дудаш, а також протоігумен Леонтій Долгій (Маріяповчанський монастир). Проаналізувавши листи-клопотання згаданих архієреїв до різних урядових структур Угорського королівства, автором зроблено висновок, що вони прикладали максимальних зусиль аби якнайшвидше домогтися визволення монахів-василіан з-під арешту. Після перших же звернень, арештованих ченців було переведено з в’язниці до монастиря отців Єзуїтів у м. Будапешт і надалі, аж до моменту свого звільнення, вони проживали тільки в монастирях. Влітку 1942 року монахи-василіани повернулися до служіння в МГКЄ. На підставі аналізу архівних джерел, а саме листуванню між галицькими священниками (які опинилися в таборах для біженців Угорщини, Австрії та Німеччини) та мукачівськими єпископами ми дізнаємося про долі цих душпастирів. Капітулярний вікарій канонік Олександр Ільницький та єпископ Міклош Дудаш в період з травня по жовтень 1944 р. не змогли надати притулок для галицьких священників, позаяк на території єпархії велися воєнні дії, але нам відомо про факт прийняття галицьких священників для служіння в МГКЄ владикою Теодором Ромжею. На жаль, після приходу радянської влади цих священників було заарештовано одними з перших: їх звинуватили у антирадянській діяльності та співпраці з націоналістичним рухом ОУН і засуджено до позбавлення волі на у виправних таборах. На жаль, про їх подальшу долю нічого не відомо. Дослідницею введено до наукового обігу серію епістолярних джерел, які стосуються історії відносин двох церковних провінцій в 1939 – 1944 рр.