ОРГАНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВО-СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Анотація

У даній статті обґрунтовується ідея про те, що в сучасних умовах при відсічі збройній агресії на сході України ефективність бойової діяльності у визначальній мірі залежить від організації та вдосконалення військово-соціальної роботи у ЗС України, тобто від створення сприятливих соціальних та правових умов діяльності, всебічного задоволення потреб особового складу. Тому в статті спочатку розглядаються питання щодо сучасного розуміння сутності та завдань організації військово-соціальної роботи у ЗС України (далі – ВСР). Розкриті основні елементи її системи – суб’єкти ВСР в контексті їх становлення при розбудові ЗС України, об’єкти, напрями та заходи реалізації покладених завдань. Значна увага приділена аналізу основних проблем в історії становлення нормативно-правової бази військово-соціальної роботи. Далі в статті зроблена спроба розкрити актуальні проблеми становлення, організації та здійснення ВСР в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Адже показані авторами там проблеми поки що не вивчені і вимагають окремих досліджень. На основі вивчення досвіду країн НАТО встановлено, що в основу нових підходів організації та здійснення військово-соціальної роботи у вказаних центрах має бути покладено принцип виявлення найбільш соціально вражених категорій осіб та надання їм у взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування відповідної адресної допомоги. Також встановлено, що з метою підвищення ефективності реалізації перерахованих в статті завдань ВСР, зокрема у означених центрах необхідно більш активно та наполегливо впроваджувати Систему роботи посадових осіб щодо морально-психологічного впливу на особовий склад за напрямом військово-соціальної діяльності, яка вже затверджена рішенням начальника Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗС України. Водночас фундаментальним документом, який доцільно покласти в основу перспективної системи ВСР є вже розроблений проект Стратегії розвитку соціальної роботи у Збройних Силах України до 2035 року. Автори приходить до висновку, що розробка означеної теми вимагає постійного аналізу та врахування факторів зростання ролі соціального чинника в забезпеченні високого рівня бойової та мобілізаційної готовності, морально-психологічного стану особового складу військ (сил) при виконанні завдань в операції Об’єднаних сил; наявність гострих соціальних проблем у військового персоналу та необхідність впровадження стандартів НАТО в соціальну сферу життєдіяльності військ (сил).