ІНТЕГРАЦІЙНА ІДЕОЛОГІЯ У НАРОДІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

Анотація

Метою дослідження стала панідея зокрема і панславізм конкретно. Майже у всіх етнічно споріднених народів, що входили до складу великих мовних і релігійних спільнот, на певному історичному етапі виникають неоднозначні за формою і змістом панідеології – панславізм, пангерманізм, панамериканізм, панісламізм і такі наднаціональні інтеграційні ідеї, як австрославізм, ілліризм. Їх мета полягала в обґрунтуванні не тільки цивілізаційної, етнокультурної, історичної спільності, але в тому числі і політичної. З часом панідеї ставали не тільки джерелом для формування національної ідеології, але також слугували і підставою для появи полінаціональних держав і забезпечували існування ідеології великодержавності. З огляду на заявлену вище проблему, розглянемо панславізм, враховуючи специфіку взаємовідносин у трикутнику інтересів – західні слов’яни, німецькі й угорські національні інтереси на тлі еволюціонування ідеї панславізму в змісті російсько-слов’янських стосунків й імперської зовнішньої політики. Втім, дослідження наднаціональних ідеологій неможливе без з’ясування змісту типологічності і закономірність появи панідей і панрухів як досить типових явищ в контексті становлення й розвитку національних ідеологій в Центральній і Центрально-Східній Європі першої половини ХІХ ст. Відповідно, аналіз наявного матеріалу дозволяє констатувати, що в суспільно-політичній думці західного слов’янства на тлі національного відродження відбувався складний процес формування парадигми національного вибору. Не в останню чергу його зміст лежав у площині цивілізаційного вибору, що і стало однією з причин появи наднаціональних інтеграційних ідей. У процесі розвитку ідеї панславізму можна виділити кілька етапів її розвитку. Насамперед, фаза становлення концепції, початок XIX ст. У цей час для багатьох національних діячів ідея філологічного зближення слов’ян переросла в концепцію «культурного панславізму». На етапі активізації в 30-х – 40-х рр. ХІХ ст. культурно-національних прагнень західних слов’янських народів європейська політика Російської імперії була однією з причин політизації ідеї панславізму. Поступово ідея панславізму отримувала найрізноманітніші інтерпретації – від русофільства до державного або царофільського панславізму, а в період «Весни народів» і демократичного панславізму. Намагаючись протистояти популяризації політичного панславізму, західні національні ідеологи були змушені шукати альтернативні шляхи для інтеграції доцентрових інтересів австрійських слов’ян, що знайшло своє відображення в іншій наднаціональній концепції австрославізму.