МІЖЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ІСТОРИЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ А. ТОЙНБІ ТА Ф. БРОДЕЛЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми міжцивілізаційних запозичень у творчості корифеїв історичної науки XX ст. А. Тойнбі та Ф. Броделя. Особливу увагу приділено теоретико-методологічним витокам розуміння А. Тойнбі та Ф. Броделем міжцивілізаційних запозичень як історичного феномену. Обґрунтовується думка про те, що міжцивілізаційні запозичення у висвітленні А. Тойнбі та Ф. Броделя не мають статусу самостійності, а включені в більш широкі процеси міжцивілізаційних відносин та загального розвитку цивілізацій. Проаналізовано підходи цих дослідників до міжцивілизаційних запозичень як елементів міжцивілізаційних відносин. Встановлено, що А. Тойнбі та Ф. Бродель вважали міжцивілізаційні запозичення істотним фактором розвитку світового історичного процесу. Цивілізації мають здібності приймати ззовні матеріальні та духовні цінності. Ф. Бродель підкреслював сталість цього процесу, А. Тойнбі пов'язував процес цивілізаційних запозичень зі стадіями розвитку цивілізації та відповідями цивілізацій на виклики із зовні. Таким чином, обидва історики показували можливість цивілізаційних дифузій. Проблема міжцивілізаційних запозичень в історичних побудовах А. Тойнбі та Ф. Броделя виявилася розчиненою серед інших проблем взаємодії цивілізацій. У статті підкреслюється незавершеність процесу міжцивілізаційних запозичень в сучасному світі, що робить актуальним проблеми методології дослідження цього феномену та викликає увагу до уроків минулого, пов’язаних з процесами цивілізаційної дифузії. Продовжує залишатися дискусійною проблема розвитку цивілізацій в єдиному глобальному світі та можливості стирання культурних, соціальних та економічних бар’єрів між ними. Представлений аналіз теоретичної спадщини А. Тойнбі та Ф. Броделя показує, що самобутність цивілізацій залишиться й надалі, але міжцивілізаційні запозичення носять вже не одиничний, а всезагальний характер та проявляються як запозичення культурних комплексів.