Індивідуальні та календарні поминально-маністичні обряди на Гуцульщині

Анотація

На основі етнографічних нотувань кінця ХІХ – початку ХХ ст., а також сучасних авторських польових даних, зібраних на теренах Гуцульщини, розглянуто різнорідні індивідуальні (третини, дев‘ятини, сороковини, роковини) та календарні (різдвяно-новорічний, великодній періоди та «дідівні» суботи) поминальні чинності, поширені серед місцевих жителів. У даній розвідці поминальні обряди проаналізовано крізь призму акціональних, агентивних, предметних та мотиваційно-змістових складників. У ході дослідження встановлено, що більшість гуцульських поминальних дій ґрунтуються на пієтетному ставленні до померлих, а також прадавніх маністичних мотиваціях. Більшість збережених серед мешканців Гуцульщини поминальних обрядів і пов’язаних з ними вірувань відзначаються синкретизмом та редукуванням, оскільки впродовж свого існування абсорбували як архаїчні, так і більш пізні християнські чи модерні компоненти. Значна кількість розглянутих поминальних чинностей пов‘язана з християнсько-церковною традицією, що відображено в організації поминальних Служб, відповідних трапезувань, читань Псалтиря. Водночас серед гуцулів зберігаються прадавні поминальні обрядодії, до яких відносяться колективні частування символічної злакової страви, гощення на гробах, а також обдаровування певною жертвою «за душі» небіжчиків. Розгляд численних вірувань та обрядів, пов’язаних із маністичними обдаровуваннями, засвідчив, що такі практики грунтуються на рецепції задіяних до обряду агентів символічними представниками померлих на землі, тоді, як сама процедура обдаровування певним предметом передбачає його медіативну передачу до потойбіччя в якості жертви. В цьому контексті статусом уподібнення до померлих наділені бідняки, вдівці, вдови, особи похилого віку та діти. Важливим елементом гуцульських поминальних чинностей є також інші маністичні обряди, серед яких виокремлюються «закликання», «годування», «напування», «зігрівання» душ. Загалом розглянуті обряди є важливою ознакою культу предків, оскільки виконують чітку гіластичну функцію: покликані вшанувати та задобрити померлих родичів, щоб ті були покровителями своїх нащадків впродовж господарсько-виробничого року.