СПРОБИ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРИМИРЕННЯ В 60-ТІ РОКОВИНИ МАСОВИХ ВБИВСТВ 1943 Р. НА ВОЛИНІ

Анотація

У статті розглядаються польсько-українські публічні дискусії про масові вбивства 1943 р. на Волині, що активно тривали з лютого по липень 2003 р., а також спільне відзначення 60-х роковин цих вбивств, яке відбулося 11 липня у селі Павлівка Волинської області. Аналіз здійснюється з перспективи концепції примирення. Головне питання полягає в тому, на скільки це примирення було успішним. Джерельною базою статті є польська та українська преса, опубліковані офіційні заяви, листи та звернення різних груп і тексти окремих діячів, а також п’ять неопублікованих інтерв’ю, взяті авторкою у січні – червні 2019 р. Методологічною рамкою для дослідження є теорія політики пам’яті Яна Кубіка та Майкла Бернгардта, яка застосовується для класифікації мнемонічних акторів, які брали участь в дискусіях, та аналізу різних пам’ятей про масові вбивства на Волині в Польщі та в Україні. У статті наголошується на важливості того, що дискусія та спільне вшанування жертв відбулися. Вже сам цей факт можна вважати успіхом. В дискусії взяли участь провідні політики та інтелектуали, зокрема в Україні, і це обговорення перейшло із дискусії у вузьких заанґажованих колах у публічну сферу. Важливою була роль інтелектуалів з обох сторін, які зайняли плюралістичну позицію. Вони намагалися переосмислити минуле передусім своєї країни та відповідальність представників своєї національності в польсько-українському конфлікті, хоч це іноді вдавалося складно. Заклики до примирення мали духовний вимір і до нього, хоч ще досить обережно, долучилася церква. Акція у Павлівці відбулася головним чином завдяки застосуванню владних ресурсів. Їй бракувало більшої відкритості та залучення громадськості з українського боку. Однак навіть у такому вигляді вона могла сприяти подоланню конфлікту пам’ятей у випадку більшого плюралізму в обох країнах в наступні роки.