МІСЦЕ ФЕНОМЕНА РОДЮЧОСТІ В ЦИКЛІ ПОХОВАЛЬНИХ РИТУАЛІВ

Анотація

Стаття присвячена студіюванню родючості, яке здійснюється за допомогою побудованої структури циклу поховальних обрядів і результатів досліджень, виконаних попередниками. При цьому схема поховального циклу створена в межах структурно-функціонального аналізу, а результати досліджень отримані завдяки іншим методам, переважно семіотичному, семантичному та структурно-семантичному. Зв'язок із родючістю прослідковується в діях, у яких використовується хліб, зерно та інші атрибути поліфорії, а також у тих, що так чи інакше пов’язані з еротично-сексуальним спрямуванням і відображають залишки ритуального шлюбу з померлим, культів фалоса й вульви. Домовина з покладеним до неї мертвим тілом уподібнюється зернині, кинутій в землю під час сівби. Як зерно гине в землі, даючи паросток для нового врожаю, так має похований відродитися для нового й вічного життя в культі предків, щоб допомагати й підтримувати живих нащадків і спадкоємців. Обрядові дії поховального циклу мають потрійний сенс, що полягає у видаленні мертвого тіла з території живих, закопуванні в землю з метою подальшого відродження, доставлення небіжчика до потойбіччя та включення його до складу культу предків. При цьому всі три мети, що стоять перед поховальними обрядами, накладаються одна на одну та утворюють складну конфігурацію, що являє частину народного світогляду на життя та смерть, реальність і потойбіччя, вхід до обряду та вихід з нього. Таким чином, основою поховальної обрядовості, принаймні на рівні примітивного народного світосприйняття, є родючість як культ і феномен. Родючість, від якої залежить, з одного боку, людська репродукція, а з іншого – вирощення врожаю; в одному й іншому випадках ідеться про справу продовження життя нації. У результаті дослідження вдалося встановити, що структура поховального циклу обрядів дає лише часткове відображення елементів сакралізації родючості, оскільки вона засновується на універсальному варіанті обрядів, що притаманний переважній більшості регіонів і етнографічних районів України. Для більш детального дослідження слід створювати структуру кожного окремого регіону.