ОЦІНКА ВІЙНИ НА ДОНБАСІ ВЧЕНИХ І КОЛИШНІХ ПОЛІТИКІВ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «THE NEW YORK TIMES» (12 ЛЮТОГО 2015 – 30 КВІТНЯ 2018 РР.)

Анотація

У цій статті проаналізовано думки вчених і колишніх політиків-високопосадовців щодо війни на Донбасі у період із 12 лютого 2015 – 30 квітня 2018 рр. та на основі цього показано найоптимальніші шляхи її припинення. Наукова новизна дослідження в тому, що вперше в історіографії на основі матеріалів газети «The New York Times» досліджено думки науковців та екс-політиків щодо війни на сході України за час від 12 лютого 2015 р. до 30 квітня 2018 р. Автор дійшов до наступних висновків. По-перше, одні аналітики прогнозували, що Росія не спробує захопити Україну, а воюватиме на Донбасі, щоб тримати країну дестабілізованою та не дати їй зблизитися з ЄС і НАТО. Інші експерти передбачали, що РФ може не зупинитися на Україні та використає росіян країн Балтії для творення вже там заморожених конфліктів. По-друге, неоднозначним було вживання різних термінів на позначення війни на Донбасі та ворогів українських військ. Їх називали переважно «повстанцями», рідше «сепаратистами», поодиноко – «бойовиками» й «терористами». Саму ж війну позначали найчастіше, як «повстання» або «конфлікт», рідше «вторгнення» і в одиничних випадках – «війна». По-третє, схваливши першу і другу Мінські угоди, майже всі експерти відразу засумнівались в їхній життєздатності. У Мінську-2 Донбас визнавався невід’ємною частиною України, В. Путін періодично вдавався тут до воєнної ескалації та замість політичного врегулювання прагнув замороженого конфлікту, щоб Україна відмовилась від свого стратегічного курсу – європейського та євроатлантичного. Росія все робила для того, що Україна в очах світу виглядала внутрішньо нестабільною, «неспроможною державою» (failed state), щоб у свою чергу скористатися її слабкістю в майбутньому. По-четверте, у дискусіях, чи варто Заходу надавати Україні зброю, викристалізувалися два табори. Одні радили Заходу належно озброїти Україну, яка завадить російській агресії проти інших держав. Інші вважали, що озброєння України не виснажить Росію. Навпаки, може призвести до катастрофічної поразки України і приниження Заходу. По-п’яте, західні санкції проти Росії спонукали її відмовитись від претензій на Донбас і застерігали від агресивного курсу щодо інших країн. Водночас встановлення тривалого миру в Україні, отже завершення війни на Донбасі, пов’язувалося винятково з дипломатичними зусиллями. Передусім через пошук і схвалення компромісного варіанту автономії або розширеного місцевого самоврядування.