СТАНОВЛЕННЯ БОГДАНА ХАВАРІВСЬКОГО ЯК ОСОБИСТОСТІ, ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО І КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНЬОГО ДІЯЧА (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Анотація

У статті зроблено спробу дослідити становлення Богдана Хаварівського як філолога, педагога, архівіста, краєзнавця, митця, особистості, громадсько-політичного і культурно-просвітнього діяча у другій половині ХХ – початку ХХІ ст. Цей значний перелік його зацікавлень свідчить про неординарність особи, його всебічність і талант. На підставі аналізу архівних матеріалів з’ясовано, що становлення Б. Хаварівського відбувалося на традиціях родинного виховання, прикладом для наслідування у дитинстві були його батьки, учителі, які стимулювали до малювання, написання віршів, декламування, співу. Богдан-Роман був всебічно обдарованою особистістю, зміг реалізувати свої таланти у подальшому житті. Простежено його діяльність під час навчання на філологічному факультеті Чернівецького державного університету: відвідував літературну студію імені Степана Будного, оформляв, редагував її рукописні газети «Сонячні кларнети» й «Веселий Остап», виступав з доповідями на наукових конференціях. Знайомство з відомими постатями української науки і культури Чернівців сприяло формуванню його як зрілої особистості з активною життєвою позицією, глибокими національними переконаннями. Доведено, що початки його педагогічної праці пов’язані з учительською працею у сільській школі на Тернопільщині. З часом Богдан Васильович працював вихователем гуртожитку Тернопільського технічного училища № 2, викладачем Тернопільського спеціального професійно-технічного училища № 3. З’ясовано, що саме у цьому навчальному закладі формувався осередок майбутньої письменницької організації, професійного осередку художників, вільних від обмеження стандартів соцреалізму. Згодом перебував на посаді старшого наукового співробітника Тернопільського обласного державного архіву, викладача Тернопільського державного педагогічного інституту, начальника управління народної освіти Тернопільського облвиконкому, директора Державного архіву Тернопільської області. Відомо, що він досконало знав предмети, які викладав, практикував оригінальні сучасні форми і методи навчання, залучав учнів і студентів до здобутків української та світової культури, працював у тісному контакті з Тернопільською картинною галереєю, Тернопільським краєзнавчим музеєм, творчими організаціями міста. Організовував тижні образотворчого мистецтва, залучав до виставок живопису і графіки роботи митців з Тернополя, Львова.