ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ПАСТИРСЬКОГО ПОСЛАННЯ СЛОВАЦЬКИХ І ПІДКАРПАТСЬКОРУСЬКИХ ЄПИСКОПІВ З 1924 РОКУ (англійською мовою)

Анотація

У листопаді 1924 року словацькі та підкарпатськоруські єпископи католицької та греко-католицької церков видали пастирське послання. Воно реагувало на той факт, що деякі представники цих церков були членами комуністичних, соціалістичних або прогресивних організацій, які виступали проти віри в Бога, критикували церкви з атеїстичних позицій і докладали зусиль до створення секулярного суспільства. Водночас соціалісти, прагнучи розширити свою членську базу та електорат, зайшли настільки далеко, що на офіційному рівні презентували себе християнською символікою, що мала ввести в оману католиків, які перебували у складному соціальному положенні, та залучити їх до своїх лав. Єпископи відреагували на цей факт і в пастирському посланні до членів своїх церков пояснили згубність соціалістичних і прогресивних теорій та порадили їм вийти з антикатолицьких організацій. Католики, які свідомо нехтували їхніми настановами та застереженнями, мали взяти до уваги, що церква не уділятиме їм деяких таїнств. Видання пастирського послання спричинило в соціалістичних і прогресивних колах різку негативну реакцію як напад на державу, її конституцію та закони, уряд і демократичну систему, який загрожує самому існуванню республіки. Пастирське послання та його автори, католицька церква, Святий Престол, чеський та словацький політичний католицизм зазнали гострих нападок з боку журналістики і спровокували скандал у пресі. Згодом інтерпеляція німецьких соціал-демократів у Палаті депутатів призвела до урядової кризи, над подоланням якої працювали не лише уряд, парламент, політичні партії, але й так звана П’ятірка як найвищий орган чехословацької політики. Пошуки виходу з урядової кризи показали, що для соціалістів, насамперед для Чехословацької націонал-соціалістичної партії, у цій справі не йшлося передусім про захист власної ідеології. Публікацію послання вони використали для тиску, зокрема, на Чехословацьку народну партію (ЧНП), яка, будучи частиною урядової коаліції та уряду Швегли, гальмувала вирішення проблеми врегулювання відносин між державою та католицькою церквою. Вони хотіли змусити її змінити свою позицію, просуваючи ідею створення уряду меншості без участі ЧНП. Проте керівництво ЧНП впоралося зі складною ситуацією, в якій опинилося внаслідок тиску партнерів по коаліції, а також католицької Словацької народної партії та празького радикального крила власної партії, об’єднаного навколо Рудольфа Горського, завдяки далекоглядній політиці її голови Яна Шрамека. Хоча воно й погодилось на переговори щодо врегулювання відносин між державою і церквами, але, з іншого боку, відстояло членство ЧНП в урядовій коаліції, дало згоду на притягнення до кримінальної відповідальності тільки тих священиків, які явно порушили закон, і захистили право єпископів на незалежні публічні виступи в межах закону. Стаття аналізує та оцінює наявний словацький та чеський історичний доробок на тему пастирського послання, зазначає спільні й відмінні риси у трактуванні справи окремими авторами, а також пропонує інші можливі напрямки дослідження.