ДО ЗАСНУВАННЯ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ В 1948 РОЦІ

Анотація

Чехословацька націонал-соціалістична партія, яка протягом часу кілька разів змінювала свою назву і на спадщину якої нині претендує Чеська націонал-соціалістична партія як її правонаступниця, є однією з найстаріших і традиційних чеських політичних партій. Вона була заснована у 1897 р. в період політичної диференціації чеського суспільства з амбіціями стати спілкою чеських робітників, організацією яких до цього часу займалася інтернаціональна соціал-демократична партія. Згодом вона позиціонувала себе як партія нижчих верств середнього класу з націоналістично сформульованою програмою захисту ідей демократії, соціальної рівності та справедливості, що ототожнювалася з концепцією створення реформістського чеського націонал-соціалізму. Вона традиційно виступала проти марксизму, комунізму та будь-якого тоталітаризму що Чехословаччина опинилася в радянській зоні впливу, знайшло своє відображення у виникненні та розв’язанні урядової кризи кабінету Готвальда в лютому 1948 р. Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ) використала цю справу для здійснення державного перевороту. Вона встановила в Чехословаччині т. зв. диктатуру пролетаріату, ліквідувала демократичну політичну систему та замінила її тоталітарною і відповідно до намірів Москви розпочала революційну трансформацію суспільства з метою побудови соціалізму. Лютневий переворот, здійснений комуністами, мав також серйозні наслідки для політичних партій, передусім для Чехословацької націонал-соціалістичної партії. Комуністи за допомогою перебіжчиків і кар’єристів під прикриттям комуністичної служби безпеки ліквідували її та почали будувати на її руїнах нову політичну партію під назвою Чехословацька соціалістична партія. Партія програмно ототожнювала себе з поглядами комуністів, які перетворили її на тіньову організацію, що співпрацювала з режимом до 1989 р. В дослідженні розглядаються обставини заснування Чехословацької соціалістичної партії у 1948 р., і в центрі його уваги – проблематика формування керівництва партії та партійних еліт. На чолі організації, на рівні центрального апарату, опинилися люди, які здебільшого співпрацювали з комуністами ще до лютого 1948 р., або особи, яких КПЧ та органи безпеки таємно уповноважили працювати серед націонал-соціалістів з метою розвідувальної та підривної діяльності., а після 1918 р. брала участь у розбудові демократичної Чехословацької Республіки. Ці програмні постулати вона відстоювала і після закінчення Другої світової війни, зарекомендувавши себе як найпослідовніший опонент Комуністичної партії Чехословаччини у значно редукованій лівоцентристській партійно-політичній системі, що ототожнювалася з поняттям Національного фронту. Якщо політика комуністів була спрямована на повне захоплення влади з метою революційної трансформації чеського і словацького суспільства та побудови соціалізму і комунізму, то націонал-соціалісти однозначно відкидали цю концепцію та обстоювали бачення національної, демократичної і соціально справедливої держави. Зіткнення цих суперечливих уявлень про майбутнє, яке було не чехословацькою особливістю, а пов’язувалося з формуванням біполярного устрою світу та Європи після Другої світової війни і з тим.