ІТАЛІЙСЬКІ ФЕХТУВАЛЬНІ ТРАКТАТИ XV СТ.: ТЯГЛІСТЬ ТРАДИЦІЙ ЧИ КОНФЛІКТ ПОКОЛІНЬ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню італійських фехтувальних трактатів XV ст. Всього відомо п’ять манускриптів: три фехтбухи «Квітка Битви» авторства Фіоре деі Лібері, анонімний трактат «Флоріс» з Національної Бібліотеки в Парижі та трактат «Про Мистецтво Фехтування» Філіппо ді Ваді да Пізано. Мета статті – відповідь на питання: чи вплинули трактати «Квітка Битви» Фіоре деі Лібері на формування італійської фехтувальної традиції з 1400-х до 1480-х рр. Увагу приділено датуванню, біографії авторів та замовників. Завдяки відомим фактам з життя фріульця Фіоре деі Лібері була здійснена спроба простежити обставини його знайомства з потенційним патроном та замовником Ніколо ІІІ д’Есте. Окремо розглянуто версію про участь венеціанського нобілітету у створенні першого з трьох трактатів: MS. M 383 з колекції музею Пірпонта Моргана. На основі комплексного аналізу візуальних та текстових джерел автором запропоновано переглянути датування деяких трактатів. Крім того, дослідженні обставини створення «Паризького манускрипту» та його зв’язок з представниками рицарської спільноти Бургундського двору середини XV ст. Дискусійним залишається питання про походження та діяльність у Феррарі автора трактату «Про Мистецтво Фехтування». Дискутуються впливи на ідеї Філіппо ді Ваді да Пізано тогочасної медичної думки. Також розглядається версія про участь родини д’Есте у створенні трактату, що впливає на його поточне датування. Автор «Паризького манускрипту» змістив акцент з бойових практик «Квітки Битви» на художнє оздоблення трактату. Філіппо ді Ваді да Пізано вдало використав систему «корон та підв’язок» для демонстрації власної версії бойового мистецтва, але зосередився на дидактиці. Таким чином, ідеї Фіоре деї Лібері знайшли продовження в інших фехтувальних трактатах XV ст., але зазнали трансформації.