РОЗВИТОК МОНУМЕНТАЛЬНО-ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УЖГОРОДА В 1959 – 1990 РР. (НА ОСНОВІ АРХІВНИХ МАТЕРІАЛІВ)

Анотація

Дана стаття представляє певний кейс-стаді, присвячений становленню та еволюції монументально-декоративного мистецтва в Ужгороді у 1959 – 1990 роках, крізь призму функціонування крайового відділення Художнього фонду. У фокусі дослідження – художні об’єкти, створені в публічному просторі міста, які аналізуються на основі архівних матеріалів з ідентифікацією авторства, дати створення та технік виконання цих творів. Ретроспектива відображає післявоєнне впровадження централізованої культурної політики, у межах якої інституційне розширення функцій Художнього фонду стало стратегічним механізмом монополізації художнього виробництва, водночас сприяючи професіоналізації галузі. Заснування крайового відділення Спілки художників та Художнього фонду, відкриття художньо-промислового училища та спадковість мистецької школи Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая створили передумови для формування нової моделі локального монументалізму. Простежено три етапи його розвитку: інституційне формування (1959 – 1970), структурна зрілість і тематичне розширення (1970 – 1980) та естетичне оновлення в умовах пізньорадянської доби (1980 – 1990). Аналіз охоплює вплив нормативно-правових актів на розвиток Художнього фонду та інтеграцію монументально-декоративного мистецтва в урбаністичне середовище міста, а також акумулюючу роль підприємства в організації ресурсів і технологій. Виконано каталогізацію та розглянуто причини втрати значної частини цієї художньо-монументальної спадщини: з понад 150 об’єктів, зафіксованих у каталозі, більш ніж половина або знищена, або перебуває в критичному стані. У підсумку запропоновано розглядати Ужгород як унікальний осередок реалізації монументально-декоративної моделі візуальної культури другої половини ХХ ст. з локальними особливостями, досвід якого потребує фахової переоцінки й збереження в сучасному культурному полі.