ВІД ПЕРШИХ УЧИТЕЛІВ-СОФІСТІВ ДО «СЕМИ ВІЛЬНИХ МИСТЕЦТВ»: ОСВІТА ТА СТАН ОСВІЧЕНОСТІ В АНТИЧНОМУ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Ї В V СТ. ДО Н. Е. – VІ СТ. Н. Е.

Анотація

Пошук оптимальної моделі шкільної та вищої освіти останнім часом змушує освітніх менеджерів завжди вигадувати щось нове, але якості знань чи освіченості чергова новація не приносить ані учням, ані студентам. На противагу перманентним реформам у галузі освіти в даній публікації автори пропонують звернутися до античного досвіду як добре забутого старого. Більшість понять, термінів, визначень, дефініцій, якими користуємося сьогодні в приватному, повсякденному, професійному та публічному житті народилися в головах освічених інтелектуалів античної доби. Метою публікації є спроба актуалізувати тему освіти та стану освіченості, що мала місце в античну добу в Середземномор’ї, де існували свої школи, академії, ліцеї, бібліотеки, Університет (Мусейон в Александрії), відбувався постійний пошук відповіді на питання про оптимальну кількість і зміст навчальних предметів, що завершився в головах інтелектуалів V – VI ст. н. е. на моделі «семи вільних наук / мистецтв», якій судилося довге життя. У статті автори намагаються простежити тисячолітню еволюцію розвитку освіти та стану освіченості протягом тривалого періоду Античності починаючи з V – IV ст. до н. е. і закінчуючи в V – VI ст. н. е. В нарисі описується педагогічна діяльність і освітні погляди софістів, риторів, робота Академії Платона, Лікею Арістотеля, Мусейону і Бібліотеки Птолемеїв, наводяться думки класиків ораторського мистецтва Ціцерона, Квінтіліана, пропонується знайомство з настановами Лукіана про те як слід писати історію. Особлива увага в статті зосереджена на описі чеснот, які повинен мати «добрий муж», характеристиці кількості «вільних наук», становлення нової системи освіти на основі «семи вільних мистецтв» завдяки зусиллям Марка Теренція Варрона та «останніх римлян» Марціана Капелли, Аврелія Августина, Аніція Боеція і Флавія Кассіодора.