ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАД СВІДКІВ ЄГОВИ У ЗВІТАХ УПОВНОВАЖЕНОГО РАДИ У СПРАВАХ РЕЛІГІЙНИХ КУЛЬТІВ ПО ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ (1946 – 1953 РР.)

Анотація

У статті на основі звітів уповноваженого Ради у справах релігійних культів по Закарпатській області досліджується діяльність громад Свідків Єгови в часи сталінського тоталітарного режиму. Опрацьовані документи зберігаються в фондах Державного архіву Закарпатської області та переважно залишалися поза увагою дослідників. З Києва та Москви перед обласним уповноваженим Ради ставилися завдання про детальне вивчення єговістів та максимальне обмеження їхньої діяльності. Хронологічний аналіз документів свідчить про те, що радянські чиновники, які відповідали за питання релігії та культів, поверхово орієнтувалися в особливостях регіону, не володіли інформацією про кількість громад Свідків Єгови, не орієнтувалися в особливостях культу та періодизації виникнення цього напрямку в області. Уповноважений намагався виявити кількість вірників в населених пунктах, місця проведення молитовних зібрань, ставлення до радянських перетворень, таких як колективізація, паспортизація, соціальна політика. У звітах йдеться, що єговісти не бажали брати участь у заходах радянської влади, ігнорували вибори, не бажали служити в Червоній армії, забороняли дітям відвідувати школу. Нам вдалося виявити окремі факти того, що уповноважений передавав виявлену інформацію про єговістів органам Міністерства державної безпеки, котре використовувало матеріали для репресій та заслання активістів та рядових вірників. Активізація вивчення Свідків Єгови обласним уповноваженим збігалася з проведенням виборів до союзних та місцевих органів влади. Крім репресій серед єговістів проводилися лекції, їх намагалися залучати до культурно-масової роботи. У статті наведено відомості про те, що Свідки Єгови почали застосовувати конспіративні квартири для зібрань, пристосовувалися до тиску радянської системи, погоджувалися на незначні примирення з совістю задля виживання і збереження громад.