ХТО І КОЛИ МІГ ПОСПРИЯТИ УКЛАДЕННЮ ДВОСТОРОННЬОЇ УГОДИ МІЖ САМОДЕРЖЦЕМ ВСІЄЇ РУСІ РОМАНОМ МСТИСЛАВОВИЧЕМ І УГОРСЬКИМ ГЕРЦОГОМ АНДРІЄМ?
DOI:
https://doi.org/10.24144/2523-4498.2(53).2025.341103Ключові слова:
Андрій ІІ, Роман Мстиславович, Угорське королівство, Русь, рід Гонт, комес Олександр, двостороння угодаАнотація
У хроніці Романовичів ХІІІ ст., відомої загалові як Галицько-Волинський літопис, присутній фрагмент про якусь двосторонню угоду між майбутнім королем Угорщини Андрієм ІІ та князем Романом Мстиславовичем. Про неї 1207 р. угорському володареві нагадав посол краківсько-сандомирського князя Лешека Білого, який відправив до двору Арпадів малолітнього Данила Романовича. За текстом цієї невідомої за часом укладення угоди обидва володарі присягали подбати про нащадків один одного у разі смерті когось із них самих. За контекстом сюжету не зрозуміло, коли могло дійти до такого союзу і хто забезпечував двосторонню комунікацію. В історіографії переважає думка про укладення угоди у короткому хронологічному коридорі між коронацією Андрія ІІ 29 травня і смертю князя Романа 19 червня 1205 р. Однак шляхом залучення цілої низки пам’яток історіописання та угорських дипломів ХІІІ ст. ми дійшли дещо інших висновків. Оскільки в угоді чітко згадуються діти обох володарів, її неможливо було укласти раніше кінця 1203 – 1204 рр., а саме – до народження первістка Андрія, доньки Марії (Роман Мстиславович на той момент вже був батьком чотирьох дітей, з яких двоє синів – Данила і Василька йому народила друга дружина). У цей час угорський герцог, втретє (після намагань 1197 і 1199 рр.) спробувавши скинути з престолу свого старшого брата Емерика, зазнав поразки та потрапив до в’язниці. Спершу бунтівний герцог відбував покарання у твердині Кнегинець (Kene, Kehne) під хорватським Вараждином, а згодом був переведений до Естергома. На ту мить у його житті це був чи не найбільш драматичний період. Сподіватися на допомогу західних сусідів не доводилося, а тому, на нашу думку, єдиним, хто погодився підтримати Андрія, став Роман Мстиславович. Для нього ця угода за сприятливих обставин відкривала перспективи визнання в’язнем права руського володаря на Галич і Галицьку землю (де угорський герцог короткочасно правив упродовж 1188 – 1189 рр.), з чим історики погоджуються. Забезпечити комунікацію між володарями міг, як ми припускаємо, представник вищої угорської знаті зі Святоюрсько-Пезинського відгалуження роду Гонт, син Фоми комес Олександр. Він єдиний, кому король висловлював особливу вдячність за вірну службу у часі свого ув’язнення, надавши 1206 р. земельні угіддя Cheturtuchyel та підтвердивши їх 1216 р. Представники роду Гонт-Познан (Huntpaznan), сам Олександр, члени його сім’ї та родини – систематичні учасники східної політики Арпадів з кінця ХІ ст. Вони чудово розуміли специфіку стосунків із сусідніми князями, а за свої звитяги постійно розширювали родинний земельний фонд на сході Угорського королівства, у безпосередній близькості до володінь держателів Галича і Галицької землі.
Посилання
Список використаних джерел
Annales Mellicenses, 1851. in Monumenta Germaniae historica (MGH), [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, т. 9, s. 480–501.
Az Árpádok királysága, 1000 – 1301, 1981. [szer. G. Érszegi, L. Solymosi]. in Magyarország történeti kronológiája, [szer. L. Solymosi], Budapest, K. 1 : a kezdetektől 1526-ig., 350 s.
Bogucki, A., 1976. Terminologia polityczna w Kronice Mistrza Wincentego, Studia źródłoznawcze, t. 20, s. 56–63.
Chronica Galiciano-Voliniana (Chronica Romanoviciana), 2017. [eds. D. Dąbrowski, A. Jusupović], Monumenta Poloniae historica (MPH), Kraków ; Warszawa. Seria II., t. 16, 842 s.
Codex diplomaticus et epistolaris Slovaciae, 1971. (CDSl), [ed. R. Marsina]. Bratislava, t. 1, 504 s.
Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (CDH), 1829. in [studio et opera G. Fejer], Budae, t. 3, v. 1, 480 s.
Codex diplomaticus Regni Croatiae, Dalmatiae et Slavoniae, 1905 (CDRCDSl), [collegit e digessit T. Smičiklas], Zagrabiae, v. 3 : (1201 – 1235), 538 s.
Continuatio Admuntensis ab a. 1140 usque ad a. 1250, 1851. in Monumenta Germaniae historica (MGH). [ed. G. H. Pertz]. Hannoverae. T. 9. S. 580–593.
Continuatio Claustroneoburgensis II. A. 1142 – 1224, 1851, Monumenta Germaniae historica (MGH). [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, t. 9, s. 614–624.
Continuatio Claustroneoburgensis III. A. 1142 – 1233, 1851, Monumenta Germaniae historica (MGH). [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, t. 9, s. 628–637.
Dąbrowski, D., 2012. Daniel Romanowicz król Rus (ok. 1205 – 1264). Biografia polityczna, Kraków, 538 s.
Grala, H., 1982. Drugie małżeństwo Romana Mscisławowicza. in Sławia Orientalis, R. 31, № 3–4, s. 115–127.
Haličsko-volynska kronika. Nezname rozpravanie o rodine kraľov a kniežat vychodo-strednej Europy v 13. storoči, 2019. [eds. M. Homza i Nora Malinovská], Martin, 428 s.
Kádár, T., 2021. II. András (1188–1205–1205), IV. Béla (1214–1235–1270) és V. István (1241–1270–1272) királyok itineráriuma, Fons. Évf. 38, № 3, old. 399–465.
Körmendi. T., 2012. A «varasdi jelenet» kritikája. Megjegyzés Imre király és András herceg trónviszályának történetéhez, Tiszteletkör. Történeti tanulmányok Draskóczy István egyetemi tanár 60. Születésnapjára [szerk. G. Mikó, B. Péterfi, A. Vadas], Budapest, old. 503–513.
Kronika Halicko-Wołyńska (z XIII wieku), 2020. [z języka cerkiewno-słowiańskiego przełożył, przedmową i komentarzami opatrzył E. Goranin], Oborniki Śląskie, 388 s.
Lukačka, J., 2002. Formovanie vyššej šľachty na západnom Slovensku, Bratislava, 154 s.
Magistri Vincentii dicti Kadłubek, Chronica Polonorum, 1994. [ed. M. Plezia], Monumenta Poloniae historica (MPH), seria II, Kraków, t. 11, 213 s.
Mielke, Ch., 2021. The Archaeology and Material Culture of Queenship in Medieval Hungary, 1000 – 1395, Chum, 317 p.
Misztr Wincenty Kadłubek. Kronika polska, 2003 [przełożyła i opracowała B. Kürbis], Wrocław, 267 s.
Mistrza Wincentego kronika polska i jej skrócenie przez bezimiennego dopełniacza kroniki Mierzwy zrobiona, 1872., Monumenta Poloniae historica (MPH). [ed. A. Bielowski], Lwów, t. 2, s. 192–454.
Nagirnyj, W., 2011. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198 (1199)–1264, Kraków, 362 s.
Regesta rerum stirpis Arpadianae critico-diplomatica, 1923 (RA) [ed. I. Szentpétery], Budapest, t. 1: (1001 – 1270), 576 s.
Rudolf, V., 2022. A Birodalom vonzásában. Cseh – magyar – osztrák kapcsolatok 1196 és 1214 között, Századok. Évf. 156. Sz. 3, old. 505–530.
Rudolf, V., 2023. Közép-Európa a hosszú 13. században. Magyarország, Csehország és Ausztria hatalmi és dinasztikus kapcsalatai 1196 és 1310 között, Budapest, 904 l.
Thomae archidiaconi Spalatiensis Historia Salonitanorum atque Spalatinorum pontificum, 2006 [latin text by O. Perič ; ed. D. Karbič, M. Matijevič Sokol and J. R. Sweeney], Budapest; New York, 404 s.
Vološčuk, M., 2024. Rod Hont-Poznanovcov v rusko-uhorských vzťahoch 11.–13. Storočia, Slovenský časopis historický, № 1, s. 37–70.
Wlodarski, B., 1966. Polska i Ruś (1194 – 1340), Warszawa, 362 s.
Александрович, В., Войтович, Л., 2013. Король Данило Романович, Славетні постаті Середньовіччя, Біла Церква, вип. 3, 240 c.
Александрович, В., 2019. «Угорське підданство» короля Данила Романовича, Княжа доба: історія і культура, вип. 13, с. 133–190.
Вертнер, М., 2024. Галицька земля – Русь – Угорщина (Х – XIV ст.): проблеми генеалогії та просопографії [переклад з угорської М. Волощука], Галич. Збірник наукових праць [ред. М. Волощук], Івано-Франківськ, Серія 2, вип. 11, 256 c.
Войтович, Л., 2011. Галицько-Волинські етюди, Біла Церква, 480 c.
Войтович, Л., 2015. Галич у політичному житті Європи Х – XIV ст., Львів, 478 c.
Войтович, Л., 2006. Княжа доба на Русі: портрети еліти, Біла Церква, 782 c.
Войтович, Л., 2001. Роман Мстиславич і утворення Галицько-Волинського князівства, Галичина і Волинь у добу середньовіччя. До 800–річчя з дня народження Данила Галицького, Львів, с. 13–30.
Волощук, М., Домбровський, Д., 2020. Князь Данило Романович та угорські королі 1205 – 1235 рр. (у відповідь Володимирові Александровичу). Частина 1, Галичина: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис, вип. 33, с. 37–59.
Галицько-Волинський літопис: текстологія, 2020. [ред. О. П. Толочко], Київ, 927 с.
Гарайда, И., 1943. Галицька политика угорскихъ королевъ Бейлы III-го и Андрія ІІ-го, Зоря, № 1–4, с. 119–176.
Головко, О., 2001. Князь Роман Мстиславович та його доба, Київ, 249 с.
Головко, О., 2021. Корона Данила Галицького: Волинь і Галичина в державно-політичному розвитку Центрально-Східної Європи раннього та класичного середньовіччя, Київ, 575 с.
Головко, О., 2021. Русь і Польща в міжнародному житті Європи (Х – перша половина ХІІІ ст.), Київ, 598 с.
Горовенко, А., 2010. Меч Романа Галицкого. Князь Роман Мстиславич в истории, эпосе и легендах, Санкт-Петербург, 470 с.
Грушевський, М., 1993. Історія України-Руси, Київ, т. 3, 586 с.
Домбровский, Д., 2015. Генеалогия Мстиславичей: Первые поколения (до начала XIV в.), Санкт-Петербург, 880 с.
Донской, Д., 2008. Рюриковичи: исторический словарь, Москва, 834 с.
Зубрицкий, Д., 1852. История древнего Галичско-Русскаго княжества, Львов, ч. 3, 314 с.
Карамзин, Н., 2014. История государства Российского. От древних славян до начала монгольского нашествия, Москва, т. 1–3, 720 с.
Костомарів, М., 1918. Істория України в житєписах визначнїйшиї єї дїячів, У Львові, 494 c.
Котляр, Н., 2008. Даниил, князь галицкий. Документальное повествование, Санкт-Петербург, 320 с.
Котляр, М., 2002. Історія дипломатії Південно-Західної Русі, Київ, 247 с.
Крип’якевич, І. 1984. Галицько-Волинське князівство, Київ, 176 с.
Крип’якевич, І. 1999. Галицько-Волинське князівство. Друге видання із змінами і доповненнями, Львів, 219 с.
Лаврентьевская летопись, 2001. [предисл. Б. М. Клосса], Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Москва, 496 с.
Майоров, О., 2011. Галицько-волинський князь Роман Мстиславич. Володар, воїн, дипломат : в 2 т., Біла Церква,т. 1 : До вивчення джерел з історії внутрішньої та зовнішньої політики, 318 с.
Пашуто, В., 1968. Внешняя политика Древней Руси, Москва, 472 с.
Пашуто, В., 1950. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси, Москва, 333 с.
Петрушевичъ, А. 1871. Волынско-Галицкая лѣтопись, составленная съ концемъ XIII вѣка, 1205 – 1292, Львовъ, 146 с.
Петрушевичъ, А., 1854. Обзор важнейших политических и церковных происшествий в Галицком княжестве с половины ХІІ до конца ХІІІ века, Литературный сборник издаваемый обществом Галицко-русской матицы, Львовь, вып. 2, с. 8–81.
Соловъев, С., 1851. Исторія Россіи съ древнѣйшихъ временъ, Санкт-Петербургъ, 1726 стб.
Фонт, М., 2021. Галич у системі русько-угорських відносин ХІ – ХІІІ ст. [переклад з угорської М. Волощука], Галич. Збірник наукових праць, [ред. М. Волощук], Івано-Франківськ, серія 2,вип. 7, 256 с.
Харди, Ћ., 2002. Наследници Киjева измећу краљвске круне и татарског jарма: студила о державно-правном положаjу Галиче и Галичко-Волинске кнежевине до 1264. године, Нови Сад, 239 с.
Хроника магистра Винцентия Кадлубка, 1990. в [авт. Щавелева Н. И.], Польские латиноязычные средневековые источники, Москва, с. 76–140.
Шараневич, І., 1863. Исторія Галицко-Володимирской Русы оть найдавнейших времен до року 1453, Львов, 462 с.
References
Aleksandrovych, V., 2019. «Uhors’ke piddanstvo» korolia Danyla Romanovycha [«Hungarian subordination» of the King Danylo Romanovych], Kniazha doba: istoriya i kul’tura [Princely Times: History and Culture], vol. 13, s. 133–190. (in Ukrainian).
Aleksandrovych, V., Voytovych, L., 2013. Korol’ Danylo Romanovych [King Danylo Romanovych], Slavetni postati Serednyovicchya [Glorious Figures of the Middle Ages], Bila Tserkva, vol. 3, 240 s. (in Ukrainian).
Annales Mellicenses, 1851. Monumenta Germaniae historica (MGH), [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, t. 9, s. 480–501.
Az Árpádok királysága, 1000 – 1301 [Hungarian Kingdom, 1000 – 1301], 1981. [szer. G. Érszegi, L. Solymosi], Magyarország történeti kronológiája [Historical Chronology of Hungary], [szer. L. Solymosi], Budapest, k. 1: a kezdetektől 1526-ig [From the Beginning to 1526], 350 s. (in Hungarian).
Bogucki, A., 1976. Terminologia polityczna w Kronice Mistrza Wincentego [Political Terminology in the Chronicle of Master Wincenty], Studia źródłoznawcze, t. 20, s. 56–63. (in Polish).
Chronica Galiciano-Voliniana (Chronica Romanoviciana), 2017. [eds. D. Dąbrowski, A. Jusupović], Monumenta Poloniae historica (MPH), Kraków ; Warszawa, seria II, t. 16, 842 s.
Codex diplomaticus et epistolaris Slovaciae, 1971. (CDSl). in [ed. R. Marsina], Bratislava, t. 1, 504 s.
Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (CDH), 1829, [studio et opera G. Fejer], Budae, t. 3, v. 1, 480 s.
Codex diplomaticus Regni Croatiae, Dalmatiae et Slavoniae, 1905. (CDRCDSl), [collegit e digessit T. Smičiklas], Zagrabiae, v. 3: (1201 – 1235), 538 s.
Continuatio Admuntensis ab a. 1140 usque ad a. 1250, 1851. Monumenta Germaniae historica (MGH). [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, t. 9, s. 580–593.
Continuatio Claustroneoburgensis II. A. 1142 – 1224, 1851. Monumenta Germaniae historica (MGH). [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, t. 9, s. 614–624.
Continuatio Claustroneoburgensis III. A. 1142 – 1233, 1851. Monumenta Germaniae historica (MGH). [ed. G. H. Pertz], Hannoverae, t. 9, s. 628–637.
Dąbrowski, D., 2012. Daniel Romanowicz król Rus (ok. 1205 – 1264). Biografia polityczna [King of Rus’ Daniel Romanovich (cca. 1205 – 1264). Political Biography], Kraków, 538 s. (in Polish).
Dąbrowski, D., 2015. Genealogiya Mstislavichey: Pervyye pokoleniya (do nachala XIV v.) [Genealogy of the Mstislavovids. The First Generation (to the Beginning of the 14th Century)], Sankt-Peterburg, 880 s. (in Polish).
Donskoy, D., 2008. Ryurikovychi: istoricheskiy slovar’ (The Rurikids. Historical Dictionary), Moskva, 834 s. (in Russian).
Font, М., 2021. Halych u systemi rus’ko-uhors’kykh vidnosyn ХІ – ХІІІ ст. [Halych in the System of the Ruthenian-Hungarian Relations of the 11th–13th Centuries], Halych. Zbirnyk naukovykh prac’ [Halych. Scientific Book Collection], [red. М. Voloshchuk], Ivano-Frankivsk, series 2, vol. 7, 256 s. (in Ukrainian).
Garayda, I., 1943. Halyc’ka polityka uhors’kykh korolev Beyly III-ho I Andriya ІІ-ho [Halych Policy of the Hungarian Kings Béla III and Andrew II], Zorya [Star], № 1–4, s. 119–176. (in Ukrainian).
Grala, H., 1982. Drugie małżeństwo Romana Mscisławowicza [The Second Marriage of Roman Mstyslavovych], Sławia Orientalis, R. 31, № 3–4, s. 115–127. (in Polish).
Haličsko-volynska kronika. Nezname rozpravanie o rodine kraľov a kniežat vychodo-strednej Europy v 13. storoči [Halych-Volhynian Chronicle. Unknown Story of the Family of Kings and Princes of East-Central Europe in the 13th Century], 2019. [eds. M. Homza i Nora Malinovská], Martin, 428 s. (in Slovakian).
Halyc’ko-Volyns’kyy litopys: tekstologiya [Halych-Volhynian litopys. Textology], 2020. [red. О. P. Tolochko], Kyiv, 927 s. (in Ukrainian).
Hardi, Ћ., 2002. Naslednici Kiyeva izmedhu kralovske koruny i tatarskog yarma: studiya o derzhavno-pravnom polozhayu Haliche i Halichko-Volynske knezhevine do 1264. Hodine [The Successors of Kyiv between the Royal Crown and Tatarian Yoke: Study About State and Legal Status of Halych and Halych-Volhynian Principalities until 1264], Novi Sad, 239 s. (in Serbian).
Holovko, О., 2001. Kniaz’ Roman Mstyslavych ta yogo doba [Prince Roman Mstyslavych and his Epoch], Kyiv, 249 s. (in Ukrainian).
Holovko, О., 2006. Korona Danyla Halyc’kogo: Volyn’ i Halychyna v derzhavno-politychnomu rozvytku Tsentral’no-Skhidnoyi Yevropy rannyoho ta klasychnogo serednyovicchya [Crown of Danylo Romanovych: Volhynia and Halych Land in the State and Legal Development of the Eastern-Central Europe of the Early and Classical Middle Ages], Kyiv, 575 s. (in Ukrainian).
Holovko, О., 2021. Rus’ i Polsha v mizhnarodnomu zhytti Yevropy (Х – persha polovyna ХІІІ st.) [Rus’ and Poland in the International Life of Europe (10th – First Half of the 13th Centuries)], Kyiv, 598 s. (in Ukrainian).
Horovenko, А., 2010. Mech Romana Halickogo. Kniaz’ Roman Mstislavich v istorii, epose i legendakh [Sword of Galician Roman. Prince Roman Mstislavich in History, Epos and Legends], Sankt-Peterburg, 470 s. (in Russian).
Hrushevskiy, M., 1993. Istoriya Ukrainy-Rusy [History of Ukraine-Rus’], Kyiv, t. 3, 586 s. (in Ukrainian).
Karamzin, N., 2014. Istoriya gosudarstva Rossiyskogo. Ot drevnikh slavyan do nachala mongol’skogo nashestviya [History of Russian State. From the Ancient Times to the Mongolian Invasion], Moskva, vol. 1–3, 720 s. (in Russian).
Kádár, T., 2021. II. András (1188–1205–1205), IV. Béla (1214–1235–1270) és V. István (1241–1270–1272) királyok itineráriuma [Itineraries of the Kings Andrew II, Béla IV and Stephen V], Fons. Évf. 38, № 3, old. 399–465. (in Hungarian).
Khronika magistra Vincentiya Kadlubka [Chronicle of Wincenty Kadłubek], 1990. [avt. N. I. Shchaveleva] Polskiye latinoyazychnyye srednevekovyye istochniki [Polish Latin-Language Medieval Sources], Moskva, s. 76–140. (in Russian).
Kostomariv, М., 1918. Istoriya Ukrayiny v zhyttyepysakh vyznachnyishykh yeyi diyachiv [History of Ukraine in Biographies of Its Most Prominent Persons], u Lvovi, 494 s. (in Ukrainian).
Kotliar, N., 2008. Daniil, kniaz’ galickiy. Dokumental’noye povestvovaniye [Halych Prince Daniil. Documentary Narrative], Sankt-Peterburg, 320 s. (in Russian).
Kotliar, М., 2002. Istoriya dyplomatiya Pivdenno-Zakhidnoyi Rusi [History of the Diplomacy of South-Western Rus’], Kyiv, 247 s. (in Ukrainian).
Körmendi. T., 2012. A «varasdi jelenet» kritikája. Megjegyzés Imre király és András herceg trónviszályának történetéhez [Criticism of the «Varasd Scene». A Note on the History of the Feud Between King Emeric and Prince Andrew], Tiszteletkör. Történeti tanulmányok Draskóczy István egyetemi tanár 60. Születésnapjára [Circle of Respect. Historical Studies on the 60th Birthday of István Draskóczy, University Professor] [szerk. G. Mikó, B. Péterfi, A. Vadas], Budapest, old. 503–513. (in Hungarian).
Kronika Halicko-Wołyńska (z XIII wieku) [Halych-Volhynian Chronicle (from 13th Century)], 2020. [z języka cerkiewno-słowiańskiego przełożył, przedmową i komentarzami opatrzył E. Goranin], Oborniki Śląskie, 388 s. (in Polish).
Krypiakevych, І. 1984. Halyc’ko-Volyns’ke kniazivstvo [Halych-Volhynian Principality], Kyiv, 176 s. (in Ukrainian).
Krypiakevych, І. 1999. Halyc’ko-Volyns’ke kniazivstvo. Druhe vydannia zi zminamy i dopovnennyamy [Halych-Volhynian Principality. Second Edition with Changes and Additions], Lviv, 219 s. (in Ukrainian).
Lavrentyevskaya letopis [The Lavrentiy Litopys], 2001. [predisl. B. М. Kloss], Polnoye sobraniye russkikh letopisey [Complete Collection of Rus’ Litopyses] (PSRL), Moskva, 496 s. (in Russian).
Lukačka, J., 2002. Formovanie vyššej šľachty na západnom Slovensku [Formation of the Higher Nobility in Western Slovakia], Bratislava, 154 s. (in Slovakian).
Magistri Vincentii dicti Kadłubek, Chronica Polonorum, 1994. [ed. M. Plezia], Monumenta Poloniae historica (MPH), seria II, Kraków, t. 11, 213 s. (in Polish).
Mayorov, О., 2011. Halyc’ko-Volyns’kyy kniaz’ Roman Mstyslavych. Volodar, voyin, diplomat [Halych-Volhynian Prince Roman Mstyslavych. Ruler, Warrior, Diplomat], Bila Tserkva, t. 1 : Do vyvchennya dzherel z istoriyi vnutrishnyoyi ta zovnishnyoyi polityky [To the Study of Sources From History of Internal and Foreign Policy], 318 s. (in Russian).
Mielke, Ch., 2021. The Archaeology and Material Culture of Queenship in Medieval Hungary, 1000 – 1395, Chum, 317 p. (in English).
Mistrza Wincentego kronika polska i jej skrócenie przez bez¬imiennego dopełniacza kroniki Mierzwy zrobiona [Master Wincenty’s Polish Chronicle and its Shortening by the Qnonymous Genitive of the Mierzwy Chronicle Made], 1872. Monumenta Poloniae historica (MPH). [ed. A. Bielowski], Lwów, t. 2, s. 192–454. (in Polish).
Misztr Wincenty Kadłubek. Kronika polska [Polish Chronicle], 2003 [przełożyła i opracowała B. Kürbis], Wrocław, 267 s. (in Polish).
Nagirnyj, W., 2011. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198 (1199) – 1264 [Foreign Policy of the Principalities of the Halych and Volhynia Lands in the Years 1198 (1199) – 1264], Kraków, 362 s. (in Polish).
Pashuto, V., 1968. Vneshnyaya politika Drevney Rusi [Foreign Policy of Ancient Rus’], Moskva, 472 s. (in Russian).
Pashuto, V., 1950. Ocherki po istoriyi Galicko-Volynskoy Rusi [Essays of the History of Halych-Volhynian Rus’], Moskva, 333 s. (in Russian).
Petrushevich, А. 1871. Volynsko-Galickaya letopis’, sostavlennaya s koncem XIII veka [Halych-Volhynian Litopys, Composed in the End of the 13th Century]. 1205 – 1292, Lvov, 146 s. (in Ukrainian).
Petrushevich, А., 1854. Obzor vazhneyshykh politicheskikh i tserkovnykh proisshestviy v Galickom kniazhestve s poloviny ХІІ do konca ХІІІ veka [Review of the Most Famous Political and Ecclesiastical Events in Halych Principality from the Mid- of the 12th to the End of the 13th Century], Literaturnyy sbornik izdavayemyy obshchestvon Galicko-russkoy maticy [Literary Collection, Published by Halych-Rus’ Matica], Lvov, vol. 2, s. 8–81. (in Ukrainian).
Regesta rerum stirpis Arpadianae critico-diplomatica, 1923 (RA) [ed. I. Szentpétery], Budapest, t. 1: (1001 – 1270), 576 s.
Rudolf, V., 2022. A Birodalom vonzásában. Cseh – magyar – osztrák kapcsolatok 1196 és 1214 között [Under the Pull of the Empire. Czech – Hungarian – Austrian Relations Between 1196 and 1214], Századok. Évf. 156. Sz. 3, old. 505–530. (in Hungarian).
Rudolf, V., 2023. Közép-Európa a hosszú 13. században. Magyarország, Csehország és Ausztria hatalmi és dinasztikus kapcsalatai 1196 és 1310 között [Central Europe in the Long 13th Century. Power and Dynastic Relations Between Hungary, Bohemia and Austria Between 1196 and 1310], Budapest, 904 l. (in Hungarian).
Sharanevich, І., 1863. Istoriya Halicko-Volodimirkoy Rusy ot naydavneyshykh vremen do roku 1453 [History of Halych-Volhynian Rus’ from the Ancient Times to 1453], Lvov, 462 s. (in Ukrainian).
Solovyev, S., 1851. Istoriya Rossii s drevneyshykh vremen [History of Russia from the Ancient Times], Sankt-Peterburg, 1726 stb. (in Russian).
Thomae archidiaconi Spalatiensis Historia Salonitanorum atque Spalatinorum pontificum, 2006 [latin text by O. Perič ; ed. D. Karbič, M. Matijevič Sokol and J. R. Sweeney], Budapest; New York, 404 s.
Vološčuk, M., Rod Hont-Poznanovcov v rusko-uhorských vzťahoch 11.–13. storočia [Hont-Poznan Family of the Ruthenian-Hungarian Relations of the 11th–13th Centuries], Slovenský časopis historický, № 1, s. 37–70. (in Slovakian).
Voloshchuk, М., Dąbrowski, D., 2020. Kniaz’ Danylo Romanovych ta uhors’ki koroli 1205 – 1235 rr. (u vidpovid’ Volodymyrovi Aleksandrovychu) Chastyna 1. [Prince Danylo Romanovych and Hungarian Kings 1205 – 1235 (in the Response of Volodymyr Aleksandrovych). Part 1], Halychyna: naukovyy i kul’turno-prosvitniy krayeznavchyy chasopys, vol. 33, s. 37–59. (in Ukrainian).
Voytovych, L., 2011. Halyc’ko-Volyns’ki etyudy [Halych-Volhynian Etudes], Bila Tserkva, 480 s. (in Ukrainian).
Voytovych, L., 2015. Halych u politychnomu zhytti Yevropy Х – XIV st. [Halych in Political Life of Europe, 10th–14th Centuries], Lviv, 478 s. (in Ukrainian).
Voytovych, L., 2006. Kniazha doba na Rusi: portrety elity [Princely Times in Rus’: Portraits of the Elite], Bila Tserkva, 782 s. (in Ukrainian).
Voytovych, L., 2001. Roman Mstyslavych i utvorennya Halyc’ko-Volyns’kogo kniazivstva [Roman Mstyslavych and Establishment of Halych-Volhynian Principality], Halychyna i Volyn’ u dobu seredniovicchya. Do 800–ricchya z dnia narodzhennya Danyla Romanovycha [Halych Land ad Volhynian in the Middle Ages. To the 800th Anniversary of the Birth of Danylo Romanovych], Lviv, s. 13–30. (in Ukrainian).
Wertner, М., 2024. Halyc’ka zemlia – Rus’ – Uhorshchyna (Х – XIV st.): problem genealogii ta prosopografiyi [Halych Land – Rus’ – Hungary (10th–14th Centuries): Problems of Geneology and Prosopography], Halych. Zbirnyk naukovykh prac’ [Halych. Scientific Book Collection], [red. М. Voloshchuk], Ivano-Frankivsk, series 2, vol. 11, 256 s. (in Ukrainian).
Wlodarski, B., 1966. Polska i Ruś (1194 – 1340) [Poland and Rus’ (1194 – 1340)], Warszawa, 362 s. (in Polish).
Zubrickiy, D., 1852. Istoriya drevnego Galichsko-Russkago kniazhestva [History of Ancient Halych-Rus’ Principality], Lvov, vol. 3, 314 s. (in Ukrainian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Це журнал із відкритим доступом, що означає, що весь вміст є у вільному доступі користувачеві або його установі безкоштовно. Користувачам дозволяється читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати або посилатись на повні тексти статей, або використовувати їх у будь-яких інших законних цілях, не вимагаючи попереднього дозволу видавця чи автора. Це відповідає визначенню BOAI щодо відкритого доступу.
