ГОСПОДАРСЬКЕ ОСВОЄННЯ УЖАНЩИНИ У ДОБУ ДРУҐЕТІВ

Автор(и)

  • Oksana Ferkov Кандидат історичних наук, доцент, докторант, доцент кафедри історії України ДВНЗ «УжНУ», Ukraine
  • Nataliya Beley Студентка магістратури «Середня освіта», Факультет історії та міжнародних відносин ДВНЗ «УжНУ»., Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2523-4498.1(38).2018.159886

Ключові слова:

Друґети, колонізація, Ужанщина, волоське право, шолтеси, ґенези.

Анотація

У статті розглядається слабко досліджена у вітчизняній історіографії проблема процесу господарської колонізації малозаселених і незаселених територій Ужанського комітату Угорського королівства  ХІV  – ХVІІ ст., тобто час який називають добою Друґетів. Друґети активно підтримували політику угорських королів, зокрема Карла Роберта та Людовіка Анжуйського, щодо господарської колонізації окраїнних території держави шляхом дарувань земель із умовою їх заселення. На третє десятиріччя XIV ст. практично зникає королівське землеволодіння у північно-східному порубіжжі країни, нові феодали заселяють здобуті землі переселенцями із інших земель, у тому числі з іншого боку Карпатських гір. Друґети та інші великі землевласники: Бебеки, Перені, Цудари, посередників-вербувальників, відомих у джерелах як шолтеси і ґенези, закликають переселенців, обіцяють їм певні «свободи». Поширеним явищем було переселення русинів у ХІІІ – XVI столітті, яке проходило на основі німецького та волоського права. На основі доступного джерельного матеріалу та окремих історіографічних досліджень автори виокремили етапи та кілька зон заселення. Наголошено, що більшість сіл гірських районів Ужанщини (сучасного Перечинського та Великоберезнянського районів) засновані через сприяння шляхетського роду Друґетів і шляхом вербування селян-русинів із-за Карпат шолтесами і кенезами, які відповідно отримували значні привілеї на території заснованих сіл. Головною метою колонізації було господарське освоєння і як наслідок на порубіжжі Угорського королівства і Польщі сформувалася мережа поселень, населення яких були підданими Друґетів.

Посилання

Anjou-kori oklevéltár. XII. 1328. / Szerk. Almási Tibor. Budapest–Szeged, 2001. 239-240 old. https://library.hungaricana.hu/hu/view/KozMagyOkmanytarak_anjou_uj_12/?pg=0&layout=s (in Hungarian)

Blanár Ödön. Az ungvári királyi katholikus főgimnázium háromszázados története. 1613-1913. Ungvár: Ungmegyei könyvnyomda, 1913. 305 old. (in Hungarian)

Csánki Dezső. Magyarország történeti földrajza a Hunyadiak korából. 1 köt. Budapest, 1890. 887 old. (in Hungarian)

Dudás Gyula. A homonnai Drugeth-kollégium. In. Adalékok Zemplém vármegye Történetéhez, 14. 1909. 3-32 old. (in Hungarian)

Ɖura Hardi. Drugeti: povest o usponu i padu porodice pratilaca ančujskih kraljeva [prevod rezimea Marta MxConnel-Duff]. – Novi Sad: Filozofski fakultet, 2012. 480 s.

Engel Pál. Nemesi társadalom a középkori Ung megyében. Budapest, 1998. 176 old. (in Serbian)

Engel Pál. Ungmegye település viszonyai és népessége a Zsigmond-korban (Adatok Magyarország középkori demográfiájához) // Századok, 1985 / 4. 941-1005 old. (in Hungarian)

Hodinka Antal. A kárpátaljai rutének lakóhelye, gazdaságuk és multjuk. Bp., 1923. 48 old. (in Hungarian)

Lenčiš Štefan. Šľachtický rod Drugetovcov z Humenného. Štefan Lenčiš. Humenné, Miestny odbor MS - Vihorlatské osvetové stredisko 2003. 183 s. (in Hungarian)

Maksay Ferenc. Magyarország birtokviszonyai a 16. század közepén. 1. Köt. Budapest, 1990. 837 old. (in Hungarian)

Mészáros Károly. A magyarországi oroszok története. – Pest, 1850. III+162 old. (in Hungarian)

Mészáros Károly. Ungvár története a legrégibb időktől máig. Pest, 1861. 114 old. (in Hungarian)

Réz László. A Drugethek és Homonna reformációja. Sátoraljaujhely, 1899. 158 old. (in Hungarian)

Voloshhuk M.M. «Rusj» v Ughorsjkomu korolivstvi (XI – drugha polovyna XIVst.): suspiljno-politychna rolj, majnovi stosunky, mighraciji / Vidp.red L.V. Vojtovych. Ivano-Frankivsjk : Lileja-NV, 2014. 496 s. (in Ukrainian)

Ghranchak I.M., Paljok V.V. Misto nad Uzhem. – Uzhghorod, 1973. 206 s. (in Ukrainian)

Dzembas O., Kobalj J. Nevycjkyj zamok. Istorychnyj narys. Uzhghorod: VAT Vydavnyctvo «Zakarpattja», 2005. 80 s.т (in Ukrainian)

Istorija mist i sil Ukrajinsjkoji RSR. Zakarpatsjka oblastj. K., 1969. 692 s. (in Ukrainian)

Kobalj J. Uzhghorod vidomyj ta nevidomyj. Vyd. 2-ghe, vypravlene. Ljviv: Svit, 2008. 196 s. (in Ukrainian)

Mycjuk O. Narysy z socialjno-ghospodarsjkoji istoriji Pidkarpatsjkoji Rusi. Uzhghorod, 1936. 246 s. (in Ukrainian)

Sova P. Arkhitekturni pam'jatky Zakarpattja. Uzhghorod, 1958. 104 s. (in Ukrainian)

Sova P. Proshloe Uzhghoroda. – Faks. Uzd. Po uzd.: Uzhghorod: Shkoljnaja pomoshhj, 1937. 317 s. (in Russian)

Tokar M.Ju. Rozvytok Uzhansjkoji dominiji za Drugetiv // Mynule i suchasne Ukrajiny. Zbirnyk studentsjkykh robit. Drughyj vypusk. Molodj - Ukrajini. Uzhghorod: Zakarpatsjkyj Centr socialjnoji sluzhby dlja molodi, 1995. s. 34-39. (in Ukrainian)

Fedaka S. Z istoriji khrystyjanstva na Zakarpatti. – Uzhghorod: Polighrafcentr «Lira», 2013 188 s. (in Ukrainian)

Fedaka S. Uzhghorozh krizj viky. Narysy iz istoriji Uzhghoroda. Uzhghorod: VAT «Patent», 2010. 296 s. (in Ukrainian)

Fedaka S.D. Istorija Ukrajiny z najdavnishykh chasiv do 1648 roku: navch. posib. K.: Znannja, 2014. 782 s. (in Ukrainian)

Ferkov O. Rid Drugetiv ta jikh dijaljnistj u dobu Anzhu // Karpatyka. Vypusk 41. Uzhghorod, 2012. s. 136-156. (in Ukrainian)

https://zakarpattya.net.ua/News/174642-V-Uzhhorodi-z-lytsariamy-opryshkamy-ta-shturmom-zamku-vidznachyly-Den-Druhetiv-FOTO (in Ukrainian)

http://uzhgorod.in/ua/novini/2017/sentyabr/uchora_699_rokiv_tomu_yak_v_uzhgorodi_drugeti_zapanuvali_foto_viideo (in Ukrainian)

http://www.mukachevo.net/ua/news/view/132712 (in Ukrainian)

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Всесвітня історія

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають